![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesМох пише, їдем в турне по Дойчланду. Дивлюсь по карті, найближче Ляйпціґ. Ну, думаю, раз гора йде до Магомєта, то тре сходить, ближче вже не будуть. Поїхали, значить, у Ляйпціґ. Дальше просто шок.
Ніч. Руїни здоровенного ткацького заводу в Ляйпціґу, який облюбували сучасні митці, і вивіска зі стрілочкою - "Клуб туда". Йдем. Народ суне, як на ярмарку. От, думаю, який жадний до культури. Але чомусь вирішила, шо то не на "Перкалабу" (хто там нашу Перкалабу знає), а може тіпа на діскотєку якусь. Дивимось, стоїть черга. В багато рядів. Дуже довга, кінця не видно. Питаю: "За чим стоїте? Що дають?" Чемні німці кажуть, що в клуб, туди, куди і нам. Ви мене зрозумійте правильно. Останній культурний захід, який я відвідала, це концерт фортеп"янної музики творів Уско Мерілайнена і Ільмарі Ханнікаінена, організований районним гуртком німецько-фінської дружби. (До речі, хто не чув, то Уско Мерілаінен - це круто. Такий дванадцятитонний нео-класицизм шістедисятих років. Колись може розкажу.)
Ну так ось, достоялись. Заходим. У мене вивертаються оченята, так, вилупляються по-справжньому, роззявляється щелепа і я хочу назад додому до Уско Мерілайнена, накрайняк до Сібеліуса. Тобто я багато чого можу собі уявити, але тут нам, селянам, реальність показала своюжопу іншу сторону. Тобто це ще до "Перкалаби" годинки дві.
Ітак - концепт клуба"Сон наркомана" bimbotown. Руїни старого ткацького цеху, темно, голосно і купа якихось рихтовок. По руїнам здоровенних цехів прокладені маршрути по яким їздять ліжка. Крім ліжок їздять (перераховую): шафа, мебльовані композиції з обшарпаними м"якими куточками, етажерками і торшерами, портативна церква з дзвіницею і кафедрою і, очевидно, парти з глобусами. Решта меблів не їздять, але ворушаться. Ворушаться (перераховую): дивани, столи, матраси, крісла, барні табурети, прості табурети і стульчики. Ворушаться самі по собі - це означає, що вони час від часу підскакують, нахиляються, піднімаються вгору, перевертаються, крутяться і смикаються разом з тими, хто на них сидить. Самий нахабний диван просто відкриває пащеку і ковтає відвідувача. Все це лязгає, клацає, торохтись, хитається, гримить і шипить, звідкись вириваються струмені пару і промені світла. Гамівні сорочки шниряють між публікою на плечиках, згідно якогось складного маршруту. Якщо ви оце прочитали і не здивувались, вітаю, ви вже сумашедший. Там на таких і розраховують. Особисто я на всях випадок вивчила маршрут швидкої евакуацї з приміщення і декілька разів його пробігла на час і ефективність, ми, селяни, такі.
На фоні такого амбієнте "перкалабівці" виглядали цілком органічно, ніби у себе вдома. Німці раділи як діти, українців було видно також здалеку.
Тепер увага, реклама. До уваги тих, то в Німеччині та Польщі. У вас ще є шанс. "Перкалаба" продовжує тур позлачним місцям Німеччині.
Mar 9 2011 8:00P Kioto im Lagerhaus Bremen, DE
Mar 10 2011 8:00P Bebel Cottbus, DE
Mar 11 2011 8:00P Supamolly Berlin, DE
Mar 12 2011 8:00P Pferdestall Bremerhaven, DE
Mar 13 2011 8:00P Hydrozagadka Warsawa, PL
Mar 14 2011 6:00P Chatka Zaka Lublin, PL
Ніч. Руїни здоровенного ткацького заводу в Ляйпціґу, який облюбували сучасні митці, і вивіска зі стрілочкою - "Клуб туда". Йдем. Народ суне, як на ярмарку. От, думаю, який жадний до культури. Але чомусь вирішила, шо то не на "Перкалабу" (хто там нашу Перкалабу знає), а може тіпа на діскотєку якусь. Дивимось, стоїть черга. В багато рядів. Дуже довга, кінця не видно. Питаю: "За чим стоїте? Що дають?" Чемні німці кажуть, що в клуб, туди, куди і нам. Ви мене зрозумійте правильно. Останній культурний захід, який я відвідала, це концерт фортеп"янної музики творів Уско Мерілайнена і Ільмарі Ханнікаінена, організований районним гуртком німецько-фінської дружби. (До речі, хто не чув, то Уско Мерілаінен - це круто. Такий дванадцятитонний нео-класицизм шістедисятих років. Колись може розкажу.)
Ну так ось, достоялись. Заходим. У мене вивертаються оченята, так, вилупляються по-справжньому, роззявляється щелепа і я хочу назад додому до Уско Мерілайнена, накрайняк до Сібеліуса. Тобто я багато чого можу собі уявити, але тут нам, селянам, реальність показала свою
Ітак - концепт клуба
На фоні такого амбієнте "перкалабівці" виглядали цілком органічно, ніби у себе вдома. Німці раділи як діти, українців було видно також здалеку.
Тепер увага, реклама. До уваги тих, то в Німеччині та Польщі. У вас ще є шанс. "Перкалаба" продовжує тур по
Mar 9 2011 8:00P Kioto im Lagerhaus Bremen, DE
Mar 10 2011 8:00P Bebel Cottbus, DE
Mar 11 2011 8:00P Supamolly Berlin, DE
Mar 12 2011 8:00P Pferdestall Bremerhaven, DE
Mar 13 2011 8:00P Hydrozagadka Warsawa, PL
Mar 14 2011 6:00P Chatka Zaka Lublin, PL
Tags:
