![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesПочнемо з визначення. Згідно формулювання Kenneth Burke: Man is the symbol-using, symbol-making, symbol-misusing animal. Тварина.
Символ - походить від грецького слова з корнями syn ‘together’ та ballein ‘to throw’ , тобто дещо скинуте разом в купу. Символ може бути значком, словом, предметом, тощо. Які уявлення асоціюються з символом - визначається по різному в різних областях застосування.
Термін символ використовується у двох дихотомічних напрямках. В світі математики, логіки, інформатики, когнітивних науках, символ довільно приписується до якогось референту і може комбінуватись з іншими символами, згідно встановленого набору правил. Це елемент коду або якогось конкретного опису.
Ось так
Усім все зрозуміло.
Натомість в гуманітарщині, соціальних науках, теології і міфології - термін символ зарезервований за комплексними езотеричними зв'язками, сенсом, що вкладається в тотеми або об'єкти, які вбудовані в релігійні ритуали. В цих випадках сенс символу неможливо збагнути без повного занурення в культурний досвід.
Навколо гуманітарного символізму вже полягло чимало філософів і людство нагребло силу-силенну досвіду, як ці символи юзати або як ними зловживати в філософії, мові, міфології, мистецтві, релігії, психоаналізі, держбудівництві і навіть в формуванні власної ідентичності. Про останнє буде докладніше трохи нижче.
Спочатку покличу на допомогу Леві Стросса і його концепцію pensée sauvage (прибл. переклад - дике мислення). Цей тип міркувань притаманний деяким культурам, в основі якого лежить міфічно-магічний світогляд. Порівняєм деякі основні його положення з сучасним редукційним.
Нижче через дефіс ознаки дикого мислення і сучасного.
Головна думка:
любов до цілого - любов до правди.
Головне питання:
як пасує окрема подія до загального контексту? - як пояснити окрему подію?
Основні положення:
неподільні події і є реальність - окремі події основа світу;
речі це тільки швидкоплинні прояви - події це результат взаємодії речей;
загальне проявляється в речах - сума речей формує універсум.
Віра і довіра:
віра в всесвітню гармонію - віра в людські можливості;
довіра до знань древніх - скепсис щодо будь-яких теорій;
прихильність до перевірених моделей мислення - все може підлягати сумніву;
будь-який досвід важливий - важливий тільки досвід, що можна перевірити.
Колективні цілі:
встановити спорідненість з Великим Загальним - дослідити природній порядок;
культура є дзеркалом природного порядку - культура є продуктом людства;
сенс, повнота, гармонія - правда, верифікованість, прогрес.
Методи:
незаплановане майстрування з випадкових фрагментів досвіду у відповідності з ієрархією цінностей - планове конструювання з експериментально перевірених подій у відповідності до встановлених зв'язків;
від загального до конкретного - від конкретного до загального.
Часовий вимір:
жодного хронологічного сортування подій: минуле може бути або зовсім забутим, або слугувати міфічними метафорами для моральної орієнтації - хронологічне сортування подій: минулі події визначають напрямок розвитку і оцінюються відповідно до їх причинних ефектів.
Презентація та зрозумілість:
міфічна картина світу це компроміс щоденного досвіду та висновків предків так, що істина неминуче зміщується - наукова картина світу формується без суб'єктивних додатків
Зв'язок з суспільством:
дике мислення пронизує всі площини суспільства через тотем, ім'я, належність до клану та пов'язане з довкіллям - сучасне мислення не пропонує однозначної картини всесвіту, яку може збагнути будь-яка людина.
Це, звісно, спрощена і поляризована схема, сучасна людина часом демонструє шпагат між двома полюсами, але ці два типи мислення очевидно використовують символи по різному. Отже, короткий підсумок. З одного боку раціональне редукційне мислення з інформативним символом-кодом, з іншого - міфологічне гуманітарне мислення з символом, що наповнений казна чим, в залежності від обставин. Приблизно ось так:
Оскільки з першим все зрозуміло, спробую розібратись з другим.
Використання символів це комунікація Homo sapiens з сородичами.
До того ж це акт швидкої комунікації. Сприйняття символу відбувається набагато швидше, ніж вербальна комунікація.
Символи несуть величезний комплекс ідей, віри, переконань та емоцій, вони також несуть багато рівнів інтерпретації .
Символи - це перш за все емоційна комунікація. Символи апелюють в першу чергу до емоційного, аніж до раціонального міркування.
І нарешті, це комунікація між індивідуумом і групами. В цьому контексті символи це складова ідентичності індивідууму і групи.
Прийшов момент розібратися з ідентичністю. Там взагалі мрак, але інтуїтивно ми десь розумієм, про що мова. Якщо мова про одну якусь особу, то це скоріш індивідуальність, факт, що персона є сама собою, а не ще кимось іншим.
Якщо мова про групу, то ідентичність - це максимальна подібність членів цієї групи між собою: культурна, етнічна, соціальна, колективна ідентичність, "я - це він, це ми, ми-подібні". Отже, ідентичність - це продукт класифікації, а це базова людська ментальна активність. Класифікація соціуму перш за все включає визначення стосунків однієї групи з іншою.
Коли ми приписуємо себе або інших до певної соціальної категорії, ми одразу навішуємо символи, як маркери, аби відрізнити себе від інших або навпаки, розпізнати свою групу. Проблема в тому, що з цього моменту ми остаточно розпрощались з об'єктивністю.
Люди думають і діють по відношенню до світу згідно цієї уявної символічної моделі, її символічної інтерпретації, а не у відповідності до об'єктивної природи і характеристики окремих складових. Наприклад, ми вибираєм декілька особливо позитивних і привабливих елементів для формування іміджу власної групи, натомість для оцінки іншої групи використовуєм зовсім інші елементи, в залежності від ситуації.
Контекстний характер ідентичності дуже важливий для розуміння соціальних стосунків, особливо тоді, коли ці стосунки сповзають у конфлікт. Тоді відмінності між групами загострюються, а внутрішні протиріччя всередині груп просто стираються. Ідентичність всередини групи зростає, при цьому дУрні і мерзотники нікуди з неї не ділись. В той самий час в іншій групі випадково опиняються хороші друзі та родичі.
Це був вступ. Насправді я хотіла написати, що у мене в саду росте найгарніша в світі троянда Gloria Dei і найгарніший у світі бузок Красуня Москви.
Троянда Gloria Dei створена французьским селекціонером Francis Meilland і поступила в продаж в 1945 році. В Америці вона отримала ім'я Peace випадково в той день, коли Радянська Армія увійшла в Берлін. Декілька тижнів пізніше на засіданні ООН, кожен делегат отримав троянду, як символ того, що мир - це найважливіша ціль у світі. В 1976 році цей сорт вперше обрали трояндою світу.
Бузок Красуня Москви створений російським селекціонером Леонідом Колєсніковим в 1947 році. В 1973 році сорт отримав в США нагороду Міжнародного союзу бузководів "Золота гілка бузку". Екс-президент цього союзу Колін Чепмен колись сказав: "Якщо в раю є бузок, то це Красуня Москви". Я з ним цілком згодна.
___________________________________________________________________
Начнем с определения. Согласно формулировки Kenneth Burke: Man is the symbol-using, symbol-making, symbol-misusing animal. Животное.
Символ - происходит от греческого слова с корнями syn ‘together’ и ballein ‘to throw’, то есть нечто, сброшенное в кучу. Символ может быть значком, словом, предметом и т.д. Какие представления ассоциируются с символом - определяется по разному в различных областях применения.
Термин символ используется в двух дихотомических направлениях. В мире математики, логики, информатики, когнитивных науках, символ произвольно приписывается к какому-то референту и может комбинироваться с другими символами, согласно установленного набора правил. Это элемент кода или какого-то конкретного описания.
Вот так
Всем все понятно.
Зато в гуманитарщине, социальных науках, теологии и мифологии - термин символ зарезервирован за комплексными эзотерических связей, смыслом, вкладываемым в тотемы или объекты, которые встроены в религиозные ритуалы. В этих случаях смысл символа невозможно понять без полного погружения в культурный опыт.
Вокруг гуманитарного символизма уже полегло немало философов и человечество нагребло немало опыта, как эти символы юзать или как ими злоупотреблять в философии, языке, мифологии, искусстве, религии, психоанализе, в госстроительстве и даже в формировании собственной идентичности. О последнем будет подробнее чуть ниже.
Сначала позову на помощь Леви Стросса и его концепцию pensée sauvage (прибл. перевод - дикое мышления). Этот тип мышления присущ некоторым культурам, в основе которого лежит мифически-магический мировоззрение. Сравните некоторые основные его положения с современным редукционным.
Ниже через дефис признаки дикого мышления и современного.
Главная мысль:
любовь к целому - любовь к правде.
Главный вопрос :
как подходит отдельное событие к общему контексту ? - как объяснить отдельное событие ?
Основные положения:
неделимые события это и есть реальность - отдельные события являются основой мира;
вещи это только мимолетные проявления - события это результат взаимодействия вещей;
общее проявляется в вещах - сумма вещей формирует универсумю
Вера и доверие:
вера в всемирную гармонию - вера в человеческие возможности;
доверие к знаниям древних - скепсис относительно любых теорий;
приверженность проверенных моделей мышления - все может подлежать сомнению;
любой опыт важен - важен только опыт, который можно проверить.
Коллективные цели:
установить родство с Великим Общим - исследовать естественный порядок вещей;
культура является зеркалом естественного порядка - культура является продуктом человечества;
смысл, полнота, гармония - правда, проверяемость, прогресс.
Методы:
незапланированное конструирование из случайных фрагментов опыта в соответствии с иерархией ценностей - плановое конструирование из экспериментально проверенных событий в соответствии с установленными связями;
от общего к частному - от частного к общему.
Временное измерение:
никакой хронологической сортировки событий: прошлое может быть либо совсем забытым, либо служить мифическими метафорами для моральной ориентации - хронологическая сортировка событий: прошедшие события определяют направление развития и оцениваются в соответствии с их причинными эффектами.
Презентация и понятность:
мифическая картина мира это компромисс ежедневного опыта и выводов предков так, что истина неизбежно смещается - научная картина мира формируется без субъективных приложений.
Связь с обществом:
дикое мышление пронизывает все плоскости общества через тотем, имя, принадлежность к клану и связано с окружающей средой - современное мышление не предлагает однозначной картины вселенной, которую может понять любой человек.
Это, конечно, упрощенная и поляризованная схема, современный человек способен и на шпагат между двумя полюсами, но эти два типа мышления очевидно используют символы по разному. Итак, краткий итог. С одной стороны рациональное редукционное мышления с точным информационным символом-кодом, с другой - мифологическое гуманитарное мышление с символом, наполненный невесть чем, в зависимости от обстоятельств, примерно вот так:
Поскольку с первым все понятно, попробую разобраться со вторым.
Использование символов это коммуникация Homo sapiens с сородичами.
К тому же это акт быстрой коммуникации. Восприятие символа происходит гораздо быстрее, чем вербальная коммуникация.
Символы несут огромный комплекс идей, веры, убеждений и эмоций, они также несут много уровней интерпретации.
Символы - это прежде всего эмоциональная коммуникация. Символы апеллируют скорее к эмоциональному, чем к рациональному рассуждению.
И наконец, это коммуникация между индивидуумом и группами. В этом контексте символы это составляющая идентичности индивидуума и группы.
Пришел момент разобраться с идентичностью. Там вообще мрак, но интуитивно мы где-то понимаем, о чем речь. Если речь об одной какой-то особе, то идентичность это скорее индивидуальность, факт, что особа является сама собой, а не кем-то еще другим.
Если речь о группе, то идентичность - это максимальное сходство членов этой группы между собой: культурная, этническая, социальная, коллективная идентичность,"я - такой как он, это мы, мы-похожи". Итак, идентичность - это продукт классификации, а это базовая человеческая ментальная активность. Классификация социума прежде всего включает определение отношений одной группы с другой.
Когда мы приписываем себя или других к определенной социальной категории, мы сразу навешиваем символы как маркеры, чтобы отличить себя от других или наоборот, распознать свою группу. Проблема в том, что с этого момента мы окончательно распрощались с объективностью.
Люди думают и действуют по отношению к миру согласно этой воображаемой символической модели, ее символической интерпретации, а не в соответствии с объективной природой и характеристикой отдельных составляющих. Например, мы выбираем несколько особо положительных и привлекательных элементов для формирования имиджа собственной группы, зато для оценки другой группы используем совсем другие элементы, в зависимости от ситуации.
Контекстный характер идентичности очень важен для понимания социальных отношений, особенно тогда, когда эти отношения сползают в конфликт. Тогда различия между группами обостряются, а противоречия внутри групп просто стираются. Идентичность внутри группы растет, при этом глупцы и мерзавцы никуда из нее не делись. В то же время в другой группе оказываются друзья и родственники.
Это было вступление. На самом деле я хотела написать, что у меня в саду растет самая красивая в мире роза Gloria Dei и самая красивая в мире сирень Красавица Москвы.
Роза Gloria Dei создана французским селекционером Francis Meilland и поступила в продажу в 1945 году. В Америке она получила имя Peace случайно в тот день, когда Советская Армия вошла в Берлин. Несколько недель позже на заседании ООН каждый делегат получил розу, как символ того, что мир - это важнейшая цель в мире. В 1976 году этот сорт впервые избрали розой мира.
Сирень Красавица Москвы создана российским селекционером Леонидом Колесниковым в 1947 году. В 1973 году сорт получил в США награду Международного союза сиреневодов " Золотая ветка сирени ". Экс -президент этого союза Колин Чепмэн когда-то сказал: "Если в раю есть сирень , то это Красавица Москвы". Я с ним полностью согласна.
Символ - походить від грецького слова з корнями syn ‘together’ та ballein ‘to throw’ , тобто дещо скинуте разом в купу. Символ може бути значком, словом, предметом, тощо. Які уявлення асоціюються з символом - визначається по різному в різних областях застосування.
Термін символ використовується у двох дихотомічних напрямках. В світі математики, логіки, інформатики, когнітивних науках, символ довільно приписується до якогось референту і може комбінуватись з іншими символами, згідно встановленого набору правил. Це елемент коду або якогось конкретного опису.
Ось так
Усім все зрозуміло.
Натомість в гуманітарщині, соціальних науках, теології і міфології - термін символ зарезервований за комплексними езотеричними зв'язками, сенсом, що вкладається в тотеми або об'єкти, які вбудовані в релігійні ритуали. В цих випадках сенс символу неможливо збагнути без повного занурення в культурний досвід.
Навколо гуманітарного символізму вже полягло чимало філософів і людство нагребло силу-силенну досвіду, як ці символи юзати або як ними зловживати в філософії, мові, міфології, мистецтві, релігії, психоаналізі, держбудівництві і навіть в формуванні власної ідентичності. Про останнє буде докладніше трохи нижче.
Спочатку покличу на допомогу Леві Стросса і його концепцію pensée sauvage (прибл. переклад - дике мислення). Цей тип міркувань притаманний деяким культурам, в основі якого лежить міфічно-магічний світогляд. Порівняєм деякі основні його положення з сучасним редукційним.
Нижче через дефіс ознаки дикого мислення і сучасного.
Головна думка:
любов до цілого - любов до правди.
Головне питання:
як пасує окрема подія до загального контексту? - як пояснити окрему подію?
Основні положення:
неподільні події і є реальність - окремі події основа світу;
речі це тільки швидкоплинні прояви - події це результат взаємодії речей;
загальне проявляється в речах - сума речей формує універсум.
Віра і довіра:
віра в всесвітню гармонію - віра в людські можливості;
довіра до знань древніх - скепсис щодо будь-яких теорій;
прихильність до перевірених моделей мислення - все може підлягати сумніву;
будь-який досвід важливий - важливий тільки досвід, що можна перевірити.
Колективні цілі:
встановити спорідненість з Великим Загальним - дослідити природній порядок;
культура є дзеркалом природного порядку - культура є продуктом людства;
сенс, повнота, гармонія - правда, верифікованість, прогрес.
Методи:
незаплановане майстрування з випадкових фрагментів досвіду у відповідності з ієрархією цінностей - планове конструювання з експериментально перевірених подій у відповідності до встановлених зв'язків;
від загального до конкретного - від конкретного до загального.
Часовий вимір:
жодного хронологічного сортування подій: минуле може бути або зовсім забутим, або слугувати міфічними метафорами для моральної орієнтації - хронологічне сортування подій: минулі події визначають напрямок розвитку і оцінюються відповідно до їх причинних ефектів.
Презентація та зрозумілість:
міфічна картина світу це компроміс щоденного досвіду та висновків предків так, що істина неминуче зміщується - наукова картина світу формується без суб'єктивних додатків
Зв'язок з суспільством:
дике мислення пронизує всі площини суспільства через тотем, ім'я, належність до клану та пов'язане з довкіллям - сучасне мислення не пропонує однозначної картини всесвіту, яку може збагнути будь-яка людина.
Це, звісно, спрощена і поляризована схема, сучасна людина часом демонструє шпагат між двома полюсами, але ці два типи мислення очевидно використовують символи по різному. Отже, короткий підсумок. З одного боку раціональне редукційне мислення з інформативним символом-кодом, з іншого - міфологічне гуманітарне мислення з символом, що наповнений казна чим, в залежності від обставин. Приблизно ось так:
Оскільки з першим все зрозуміло, спробую розібратись з другим.
Використання символів це комунікація Homo sapiens з сородичами.
До того ж це акт швидкої комунікації. Сприйняття символу відбувається набагато швидше, ніж вербальна комунікація.
Символи несуть величезний комплекс ідей, віри, переконань та емоцій, вони також несуть багато рівнів інтерпретації .
Символи - це перш за все емоційна комунікація. Символи апелюють в першу чергу до емоційного, аніж до раціонального міркування.
І нарешті, це комунікація між індивідуумом і групами. В цьому контексті символи це складова ідентичності індивідууму і групи.
Прийшов момент розібратися з ідентичністю. Там взагалі мрак, але інтуїтивно ми десь розумієм, про що мова. Якщо мова про одну якусь особу, то це скоріш індивідуальність, факт, що персона є сама собою, а не ще кимось іншим.
Якщо мова про групу, то ідентичність - це максимальна подібність членів цієї групи між собою: культурна, етнічна, соціальна, колективна ідентичність, "я - це він, це ми, ми-подібні". Отже, ідентичність - це продукт класифікації, а це базова людська ментальна активність. Класифікація соціуму перш за все включає визначення стосунків однієї групи з іншою.
Коли ми приписуємо себе або інших до певної соціальної категорії, ми одразу навішуємо символи, як маркери, аби відрізнити себе від інших або навпаки, розпізнати свою групу. Проблема в тому, що з цього моменту ми остаточно розпрощались з об'єктивністю.
Люди думають і діють по відношенню до світу згідно цієї уявної символічної моделі, її символічної інтерпретації, а не у відповідності до об'єктивної природи і характеристики окремих складових. Наприклад, ми вибираєм декілька особливо позитивних і привабливих елементів для формування іміджу власної групи, натомість для оцінки іншої групи використовуєм зовсім інші елементи, в залежності від ситуації.
Контекстний характер ідентичності дуже важливий для розуміння соціальних стосунків, особливо тоді, коли ці стосунки сповзають у конфлікт. Тоді відмінності між групами загострюються, а внутрішні протиріччя всередині груп просто стираються. Ідентичність всередини групи зростає, при цьому дУрні і мерзотники нікуди з неї не ділись. В той самий час в іншій групі випадково опиняються хороші друзі та родичі.
Це був вступ. Насправді я хотіла написати, що у мене в саду росте найгарніша в світі троянда Gloria Dei і найгарніший у світі бузок Красуня Москви.
Троянда Gloria Dei створена французьским селекціонером Francis Meilland і поступила в продаж в 1945 році. В Америці вона отримала ім'я Peace випадково в той день, коли Радянська Армія увійшла в Берлін. Декілька тижнів пізніше на засіданні ООН, кожен делегат отримав троянду, як символ того, що мир - це найважливіша ціль у світі. В 1976 році цей сорт вперше обрали трояндою світу.
Бузок Красуня Москви створений російським селекціонером Леонідом Колєсніковим в 1947 році. В 1973 році сорт отримав в США нагороду Міжнародного союзу бузководів "Золота гілка бузку". Екс-президент цього союзу Колін Чепмен колись сказав: "Якщо в раю є бузок, то це Красуня Москви". Я з ним цілком згодна.
___________________________________________________________________
Начнем с определения. Согласно формулировки Kenneth Burke: Man is the symbol-using, symbol-making, symbol-misusing animal. Животное.
Символ - происходит от греческого слова с корнями syn ‘together’ и ballein ‘to throw’, то есть нечто, сброшенное в кучу. Символ может быть значком, словом, предметом и т.д. Какие представления ассоциируются с символом - определяется по разному в различных областях применения.
Термин символ используется в двух дихотомических направлениях. В мире математики, логики, информатики, когнитивных науках, символ произвольно приписывается к какому-то референту и может комбинироваться с другими символами, согласно установленного набора правил. Это элемент кода или какого-то конкретного описания.
Вот так
Всем все понятно.
Зато в гуманитарщине, социальных науках, теологии и мифологии - термин символ зарезервирован за комплексными эзотерических связей, смыслом, вкладываемым в тотемы или объекты, которые встроены в религиозные ритуалы. В этих случаях смысл символа невозможно понять без полного погружения в культурный опыт.
Вокруг гуманитарного символизма уже полегло немало философов и человечество нагребло немало опыта, как эти символы юзать или как ими злоупотреблять в философии, языке, мифологии, искусстве, религии, психоанализе, в госстроительстве и даже в формировании собственной идентичности. О последнем будет подробнее чуть ниже.
Сначала позову на помощь Леви Стросса и его концепцию pensée sauvage (прибл. перевод - дикое мышления). Этот тип мышления присущ некоторым культурам, в основе которого лежит мифически-магический мировоззрение. Сравните некоторые основные его положения с современным редукционным.
Ниже через дефис признаки дикого мышления и современного.
Главная мысль:
любовь к целому - любовь к правде.
Главный вопрос :
как подходит отдельное событие к общему контексту ? - как объяснить отдельное событие ?
Основные положения:
неделимые события это и есть реальность - отдельные события являются основой мира;
вещи это только мимолетные проявления - события это результат взаимодействия вещей;
общее проявляется в вещах - сумма вещей формирует универсумю
Вера и доверие:
вера в всемирную гармонию - вера в человеческие возможности;
доверие к знаниям древних - скепсис относительно любых теорий;
приверженность проверенных моделей мышления - все может подлежать сомнению;
любой опыт важен - важен только опыт, который можно проверить.
Коллективные цели:
установить родство с Великим Общим - исследовать естественный порядок вещей;
культура является зеркалом естественного порядка - культура является продуктом человечества;
смысл, полнота, гармония - правда, проверяемость, прогресс.
Методы:
незапланированное конструирование из случайных фрагментов опыта в соответствии с иерархией ценностей - плановое конструирование из экспериментально проверенных событий в соответствии с установленными связями;
от общего к частному - от частного к общему.
Временное измерение:
никакой хронологической сортировки событий: прошлое может быть либо совсем забытым, либо служить мифическими метафорами для моральной ориентации - хронологическая сортировка событий: прошедшие события определяют направление развития и оцениваются в соответствии с их причинными эффектами.
Презентация и понятность:
мифическая картина мира это компромисс ежедневного опыта и выводов предков так, что истина неизбежно смещается - научная картина мира формируется без субъективных приложений.
Связь с обществом:
дикое мышление пронизывает все плоскости общества через тотем, имя, принадлежность к клану и связано с окружающей средой - современное мышление не предлагает однозначной картины вселенной, которую может понять любой человек.
Это, конечно, упрощенная и поляризованная схема, современный человек способен и на шпагат между двумя полюсами, но эти два типа мышления очевидно используют символы по разному. Итак, краткий итог. С одной стороны рациональное редукционное мышления с точным информационным символом-кодом, с другой - мифологическое гуманитарное мышление с символом, наполненный невесть чем, в зависимости от обстоятельств, примерно вот так:
Поскольку с первым все понятно, попробую разобраться со вторым.
Использование символов это коммуникация Homo sapiens с сородичами.
К тому же это акт быстрой коммуникации. Восприятие символа происходит гораздо быстрее, чем вербальная коммуникация.
Символы несут огромный комплекс идей, веры, убеждений и эмоций, они также несут много уровней интерпретации.
Символы - это прежде всего эмоциональная коммуникация. Символы апеллируют скорее к эмоциональному, чем к рациональному рассуждению.
И наконец, это коммуникация между индивидуумом и группами. В этом контексте символы это составляющая идентичности индивидуума и группы.
Пришел момент разобраться с идентичностью. Там вообще мрак, но интуитивно мы где-то понимаем, о чем речь. Если речь об одной какой-то особе, то идентичность это скорее индивидуальность, факт, что особа является сама собой, а не кем-то еще другим.
Если речь о группе, то идентичность - это максимальное сходство членов этой группы между собой: культурная, этническая, социальная, коллективная идентичность,"я - такой как он, это мы, мы-похожи". Итак, идентичность - это продукт классификации, а это базовая человеческая ментальная активность. Классификация социума прежде всего включает определение отношений одной группы с другой.
Когда мы приписываем себя или других к определенной социальной категории, мы сразу навешиваем символы как маркеры, чтобы отличить себя от других или наоборот, распознать свою группу. Проблема в том, что с этого момента мы окончательно распрощались с объективностью.
Люди думают и действуют по отношению к миру согласно этой воображаемой символической модели, ее символической интерпретации, а не в соответствии с объективной природой и характеристикой отдельных составляющих. Например, мы выбираем несколько особо положительных и привлекательных элементов для формирования имиджа собственной группы, зато для оценки другой группы используем совсем другие элементы, в зависимости от ситуации.
Контекстный характер идентичности очень важен для понимания социальных отношений, особенно тогда, когда эти отношения сползают в конфликт. Тогда различия между группами обостряются, а противоречия внутри групп просто стираются. Идентичность внутри группы растет, при этом глупцы и мерзавцы никуда из нее не делись. В то же время в другой группе оказываются друзья и родственники.
Это было вступление. На самом деле я хотела написать, что у меня в саду растет самая красивая в мире роза Gloria Dei и самая красивая в мире сирень Красавица Москвы.
Роза Gloria Dei создана французским селекционером Francis Meilland и поступила в продажу в 1945 году. В Америке она получила имя Peace случайно в тот день, когда Советская Армия вошла в Берлин. Несколько недель позже на заседании ООН каждый делегат получил розу, как символ того, что мир - это важнейшая цель в мире. В 1976 году этот сорт впервые избрали розой мира.
Сирень Красавица Москвы создана российским селекционером Леонидом Колесниковым в 1947 году. В 1973 году сорт получил в США награду Международного союза сиреневодов " Золотая ветка сирени ". Экс -президент этого союза Колин Чепмэн когда-то сказал: "Если в раю есть сирень , то это Красавица Москвы". Я с ним полностью согласна.
