![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesНу, якщо вже sciencedaily відписалось, то мені вже гріх замовчувати. Михайло Коломієць, нині поважний професор Texas A&M University, зробив дуже цікаву роботу, яку я тут зараз на пальцях перекажу.
Я Михайла ніжно люблю ще зі студентських часів, коли він був моїм першим науковим керівником і страшенно пишаюсь його досягненнями. Але коли він мені торочив про ліпоксигенази, то я позіхала тільки перші п'ять хвилин, а потім прокидалась і витріщала очі.
Отже маємо кукурудзу, плюс 40 за бортом на техаських полях і ген ліпоксигенази, який щось там робить. А саме: спочатку ліпази вирізають з клітинних мембран поліненасичені жирні кислоти, потім ці поліненасичені жирні кислоти окисляються ліпоксигеназами з утворенням гідропероксидів. Залишайтесь на зв'язку, зараз буде цікавіше.
Після цього перед гідропероксидами відкриваються нові хвилюючі обрії (всього 7 різних). На вибір можна перетворитись на різні похідні, наприклад, на фітогромон або на летючі пахнючі речовини. На них зупинимось трохи докладніше і я обіцяю не розказувати про перетворення 13-гідрпероксид октадекатріонової кислоти за допомогою гідропероксид ліази до (3Z)- гексеналу, що в свою чергу перетворюється на (3Z)- гексенол та (3Z)- гексеніл ацетат. В будь якому разі в результаті ми носом чуємо запах свіжозрізаної кукурудзи.
Але, яки виявилось, цей запах призначено зовсім не нам. Цей запах виділяється в той момент, коли шкідлива зубаcта гусінь своїми мандибулами впивається в зелений хрумкий листочок. Цей запах летить собі, а гусінь продовжує собі нямкати. Насправді цей запах не що інше, як сигнал SOS іншим рослинам, що тут, мовляв, ненажери, готуйтесь. А також - сигнал осам, які полюбляють відкладати свої яйця в личинки і - бігом сюди, у нас тут купа жирної гусені.
Так ось, якщо виключити ген ліпоксигенази, то пожована рослина не виробляє запах свіжоскошеної трави. При цьому вона стає вразливою для гусені і зовсім непривабливою для хороших і корисних паразитоїдних ос.
_____________________________________________________________________
Ну, если уж sciencedaily отписалось, то мне уже грех замалчивать. Михаил Коломиец, ныне почтенный профессор Texas A & M University, сделал очень интересную работу, которую я здесь сейчас на пальцах перескажу.
Я Михаила нежно люблю еще со студенческих времен, когда он был моим первым научным руководителем и очень горжусь его достижениями. Когда он мне втирал про липоксигеназы, я зевала только первые пять минут, а потом просыпалась и таращила глаза от удивления.
Итак имеем кукурузу, плюс 40 за бортом на техасских полях и ген липоксигеназы, который что-то там делает. А именно: сначала липазы вырезают из клеточных мембран полиненасыщенные жирные кислоты, затем эти полиненасыщенные жирные кислоты окисляются липоксигеназами с образованием гидропероксидов. Оставайтесь на связи, сейчас будет интереснее.
После этого перед гидропероксидами открываются новые волнующие горизонты (всего 7 разных). На выбор можно превратиться в различные производные, например, на фитогромон или на летучие пахучие вещества. На них остановимся немного подробнее и я обещаю не рассказывать о преобразовании 13-гидрпероксид октадекатрионовои кислоты с помощью гидропероксид лиазы до (3Z) - гексенала, что в свою очередь переходит в (3Z) - гексенол и (3Z) - гексенил ацетат. В любом случае, в результате мы носом слышим запах свежесрезанной кукурузы.
Но, как оказалось, этот запах предназначен вовсе не нам. Этот запах выделяется в тот момент, когда вредная зубаcтая гусеница своими мандибулами впивается в зеленый хрустящий листочек. Этот запах летит себе, а гусеница продолжает себе нямкать. На самом деле, этот запах не что иное, как сигнал SOS другим растениям, что здесь, мол, обжоры, готовьтесь. А также - сигнал осам, которые любят откладывать свои яйца в гусеницы - бегом сюда, у нас тут куча жирной гусеницы.
Так вот, если выключить ген липоксигеназы, то пожеванное растение не производит запах свежескошенной травы. При этом оно становится уязвимым для гусениц и совсем непривлекательным для хороших и полезных паразитоидних ос.
Я Михайла ніжно люблю ще зі студентських часів, коли він був моїм першим науковим керівником і страшенно пишаюсь його досягненнями. Але коли він мені торочив про ліпоксигенази, то я позіхала тільки перші п'ять хвилин, а потім прокидалась і витріщала очі.
Отже маємо кукурудзу, плюс 40 за бортом на техаських полях і ген ліпоксигенази, який щось там робить. А саме: спочатку ліпази вирізають з клітинних мембран поліненасичені жирні кислоти, потім ці поліненасичені жирні кислоти окисляються ліпоксигеназами з утворенням гідропероксидів. Залишайтесь на зв'язку, зараз буде цікавіше.
Після цього перед гідропероксидами відкриваються нові хвилюючі обрії (всього 7 різних). На вибір можна перетворитись на різні похідні, наприклад, на фітогромон або на летючі пахнючі речовини. На них зупинимось трохи докладніше і я обіцяю не розказувати про перетворення 13-гідрпероксид октадекатріонової кислоти за допомогою гідропероксид ліази до (3Z)- гексеналу, що в свою чергу перетворюється на (3Z)- гексенол та (3Z)- гексеніл ацетат. В будь якому разі в результаті ми носом чуємо запах свіжозрізаної кукурудзи.
Але, яки виявилось, цей запах призначено зовсім не нам. Цей запах виділяється в той момент, коли шкідлива зубаcта гусінь своїми мандибулами впивається в зелений хрумкий листочок. Цей запах летить собі, а гусінь продовжує собі нямкати. Насправді цей запах не що інше, як сигнал SOS іншим рослинам, що тут, мовляв, ненажери, готуйтесь. А також - сигнал осам, які полюбляють відкладати свої яйця в личинки і - бігом сюди, у нас тут купа жирної гусені.
Так ось, якщо виключити ген ліпоксигенази, то пожована рослина не виробляє запах свіжоскошеної трави. При цьому вона стає вразливою для гусені і зовсім непривабливою для хороших і корисних паразитоїдних ос.
_____________________________________________________________________
Ну, если уж sciencedaily отписалось, то мне уже грех замалчивать. Михаил Коломиец, ныне почтенный профессор Texas A & M University, сделал очень интересную работу, которую я здесь сейчас на пальцах перескажу.
Я Михаила нежно люблю еще со студенческих времен, когда он был моим первым научным руководителем и очень горжусь его достижениями. Когда он мне втирал про липоксигеназы, я зевала только первые пять минут, а потом просыпалась и таращила глаза от удивления.
Итак имеем кукурузу, плюс 40 за бортом на техасских полях и ген липоксигеназы, который что-то там делает. А именно: сначала липазы вырезают из клеточных мембран полиненасыщенные жирные кислоты, затем эти полиненасыщенные жирные кислоты окисляются липоксигеназами с образованием гидропероксидов. Оставайтесь на связи, сейчас будет интереснее.
После этого перед гидропероксидами открываются новые волнующие горизонты (всего 7 разных). На выбор можно превратиться в различные производные, например, на фитогромон или на летучие пахучие вещества. На них остановимся немного подробнее и я обещаю не рассказывать о преобразовании 13-гидрпероксид октадекатрионовои кислоты с помощью гидропероксид лиазы до (3Z) - гексенала, что в свою очередь переходит в (3Z) - гексенол и (3Z) - гексенил ацетат. В любом случае, в результате мы носом слышим запах свежесрезанной кукурузы.
Но, как оказалось, этот запах предназначен вовсе не нам. Этот запах выделяется в тот момент, когда вредная зубаcтая гусеница своими мандибулами впивается в зеленый хрустящий листочек. Этот запах летит себе, а гусеница продолжает себе нямкать. На самом деле, этот запах не что иное, как сигнал SOS другим растениям, что здесь, мол, обжоры, готовьтесь. А также - сигнал осам, которые любят откладывать свои яйца в гусеницы - бегом сюда, у нас тут куча жирной гусеницы.
Так вот, если выключить ген липоксигеназы, то пожеванное растение не производит запах свежескошенной травы. При этом оно становится уязвимым для гусениц и совсем непривлекательным для хороших и полезных паразитоидних ос.
