щось я вже й не знаю, ким себе тепер вважати - фригідною, чи податися у феміністки, чи в чайлд-фрі записуватися. в мене нічого ані не терпне, ані не бубнявіє від погляду на немовлят і на першого-ліпшого граючого м'язами чоловіка. замилування - так, може виникати, як і замилування тваринками, і красивим тілом будь-якої статі, рівно ж як і відраза - якщо дитина здається некрасивою. це все на рівні естетики. відразу скажу, що ляльками в дитинстві бавилася, виняньчила молодшого брата і мала собаку та інших домашніх тварин. але своїх дітей так і не хочеться мати. чужі малі діти огиди не викликають, хоч і особливого зворушення теж - швидше діти шкільного віку можуть зацікавити. щодо відповідальності, в моїй родині протягом багатьох поколінь чоловіки не створюють якогось відчутного захисту. жінки швидше "домінують", приймають рішення. коли мене непокоїла відсутність "материнського інстинкту", я розмовляла про це з мамою і бабцею. у них також не було бажання дитини аж до вагітності. майже у всіх моїх подруг - аналогічно.
ще маленька ремарка про "домінуючого самця". мене про це не питали, але кортить вставити свої 5 копійок. домінуючий - це такий, що вирішував би замість мене? ні, такого точно ніколи не хотілося. такі партнери/співробітники навіть дратують. якщо це той, хто матеріально забезпечував би, то теж не виникало таких бажань, бо це зайве почуття зобов'язаності - хто мене купує, той і умови/очікування свої висуває, за якими треба відплачувати. чи домінуючий - це той, що ініціює секс чи будь-яку чуттєву близькість? якщо останнє, то такі фантазії виникають лише в контексті об'єкта з певними характерними ознаками. наприклад, якщо хлопець дуже спокійний, несміливий, байдужий, то власне його прояв зацікавленості цінується більше.
я не бачу нічого поганого в тому, щоб виховувати дітей миролюбними і самостійними водночас. тобто щоб і дівчатка вміли битися і робити "все сама", і щоб хлопчики вміли відчувати чиїсь емоції і куховарити (і теж робити "все сам"). якщо агресивність у хлопчиках закладена природою, то жодне виховання "дівчачих" звичок її нікуди не подіне.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-01-30 07:40 pm (UTC)в мене нічого ані не терпне, ані не бубнявіє від погляду на немовлят і на першого-ліпшого граючого м'язами чоловіка. замилування - так, може виникати, як і замилування тваринками, і красивим тілом будь-якої статі, рівно ж як і відраза - якщо дитина здається некрасивою. це все на рівні естетики. відразу скажу, що ляльками в дитинстві бавилася, виняньчила молодшого брата і мала собаку та інших домашніх тварин. але своїх дітей так і не хочеться мати. чужі малі діти огиди не викликають, хоч і особливого зворушення теж - швидше діти шкільного віку можуть зацікавити.
щодо відповідальності, в моїй родині протягом багатьох поколінь чоловіки не створюють якогось відчутного захисту. жінки швидше "домінують", приймають рішення.
коли мене непокоїла відсутність "материнського інстинкту", я розмовляла про це з мамою і бабцею. у них також не було бажання дитини аж до вагітності. майже у всіх моїх подруг - аналогічно.
ще маленька ремарка про "домінуючого самця". мене про це не питали, але кортить вставити свої 5 копійок. домінуючий - це такий, що вирішував би замість мене? ні, такого точно ніколи не хотілося. такі партнери/співробітники навіть дратують. якщо це той, хто матеріально забезпечував би, то теж не виникало таких бажань, бо це зайве почуття зобов'язаності - хто мене купує, той і умови/очікування свої висуває, за якими треба відплачувати. чи домінуючий - це той, що ініціює секс чи будь-яку чуттєву близькість? якщо останнє, то такі фантазії виникають лише в контексті об'єкта з певними характерними ознаками. наприклад, якщо хлопець дуже спокійний, несміливий, байдужий, то власне його прояв зацікавленості цінується більше.
я не бачу нічого поганого в тому, щоб виховувати дітей миролюбними і самостійними водночас. тобто щоб і дівчатка вміли битися і робити "все сама", і щоб хлопчики вміли відчувати чиїсь емоції і куховарити (і теж робити "все сам"). якщо агресивність у хлопчиках закладена природою, то жодне виховання "дівчачих" звичок її нікуди не подіне.
перепрошую за цей гуманітарний монолог.