Культур-мультур

[progenes]

От cytrusova і каже: що подивитись в Відні? Ну сходи в бельведер, та штефансдом, глянь на ратхауз і хундертвассеррхауз, музеумквартір відвідай, загляни на нашмаркт, одразу від будинку сецесії. будинок сецесії? та ти його не пропустиш, такий красівий з золотою капустою, всередині клімт оригінал.

Отак по списку і йдем згідно алгоритму: любуємся архітектурним шедевром ззовні, заходим всередину, любуємся дюрером, моне, шілі, кокошкою або клімтом, ставим галочку, готово, духовно і естетично збагатились, красота. Розгортаєм карту, шукаєм наступну зеенсвюрдіхькайтен (достопрімєчатєльность)і так далі, аж поки не дійшли до будинку сецесії.

Путівник пише, що це одна з найвагоміших пам"яток австрійського модерну, як тут пропустиш?
Заходим, купуєм квитки в холлі, проходим в виставочний зал і... Уявіть собі порожнісінький білий зал. Білий. Великий. Порожній. Світлий. Порожній. Білий. Великий. По центру стоїть бетонний клотц (колода, брусок, чурбан, куб) розміром з ванну. Один. І щойно розпакований штапель (стос) постерів висотою десь по пояс дорослій людині. І всьо. Супровід, роздрукований на листочку А4 каже, що цей художній шедевр створила мисткиня, перед тим натхненно провівши в цьому залі 24 години. Стало пронзітєльно шкода 9 єврів. Повертаємось в холл і кажем сволочі, поверніть гроші, це не мистецтво ну припустим, розводка удалась, але мусить бути клімт, це написано в путівнику. Дайте бодай клімта! Він пройшов випробування часом! Касир, потупивши очі, показує План. На Плані стрілочкою вказано, що треба вийти і зайти збоку у підвал.

Виходим і заходим у підвал згідно Плану. Там штори. І темно. І тісно. При вході пацан, колупаючи вказівним пальцем долоню, каже, що у них тут мистецтво. Картіни тут дуже цінні висять. А там, через два зали, де тоже темно, там бетховен грає і клімт на стіні, чорт би його побрав. Правда, забацано під бордель. Концепція така. Доколупуючи долоньку, пацан додав, що у вечері заклад працює згідно призначенню. Ясно? Зміст цієї фрази я вловила десь через 5 хвилин, коли розглядала пристрої для плотських утіх, цнотливо поправляючи окуляри на носі. А шо, я не кожен день відвідую свінг-клуби, тому одразу не зорієнтувалась, навіщо тут по куткам розтицяні коробки з серветками. Вам все ще цікаво про клімта? В останньому залі на підлозі валялись дешеві матраци в райських кущах зі штучних пальм. Попід стелею поблискував недомальований клімт, грав бетховен, інтимно гудів автомат для продажу презервативів. Я присіла на пластикове крісло і заплакала вирішила почитати супровід на А4. Там було: скільки разів ти будеш ходити одним і тим самими шляхом, щоб переконатись, що він нікуди не веде?

Благополучно переживши момент саторі, вирішила зробити паузу в контактах з сучасним мистецтвом. На наступні декілька років.
Вже вдома прочитала дзякуго: Музей сецесії надав своє приміщення клубу СВІНГЕРІВ - щоб привернути увагу людей до мистецтва.