Галопом по Європам

[progenes]

Якщо достатньо довго сидіти в Німеччині, то можна дочекатись, коли гора прийдедо Магомета.

На Ляйпціґську книжкову ярмарку висадився десант укрсучліту у супроводі шаленої Перкалаби. Перкалабу я давно ніжно люблю і не минаю жодного гастролю. Звісно, що і цього разу біжу бігом причаститись. В рамках цієї ярмарки проводяться всілякі культурні заходи, ну і наш сучліт лицем в багно не падкий. Бачу в афіші - поетичний слем tranzyt. Слем так слем, підем послухаєм вірші.

Підходим в театр - а там черга, нікого не пускають, а потім кажуть, що і не пустять, бо зал забитий і місць нема. Оце, думаю, маєш тобі. Хто б міг подумати, що народ до нашої культури такий жадний. Прибігла Іра Славінська з журналістським посвідченням, але ж ви знаєте тих німців, у них орднунґ, ферботен. Але ж ви знаєте нас - ми взяли їх штурмом.

Потім було кльово. Побачила і послухала живого Сергія Жадана. Випила з ним горівки. А шо, дітям буду розказувати. А може навіть і покажу, якщо if_ro пришле мені обіцяну фотку.

Катя Бабкіна була безтурботна, весела і в концептуальній шапочці, яку згодом поцупив Мох. Бабкіна, здається, була навіть не дуже лиха на мене за минулі жеже суперечки. Поет Григорій Семенчук відповідально піклувався про всю делегацію. З таким можна і в розвідку. Поручкалась і розвіртуалізувалась з Андрієм Бондарем. Він кльовий.

Під кінець допили грушівку з Перкалабою і потанцювали ніби на весіллі. У тих, хто у Вроцлаві, Познані та Варшаві ще є шанс погицати під шалених гуцулів.

На другий день зателефонувала мама і радісно повідомила мені, що я попала під лошадь ізвозчика номер 2:27. Я сидю біля поетеси Бабкіної. Примазалась, так сказать, до культури. А в кінці хлопаю радісно в ладоші, так мені харашо.