![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenes"А как вы определяете объективность? (статей, информации)
Розгорнуто пояснюю.
Про історичні джерела.
На першому уроці історії в німецькій школі дітей вчать про первинні і вторинні джерела, історичні або літературні.
Наприклад, викопні рештки або старовинні знаряддя праці - це первинні джерела. Навіть документи - це первинні джерела, хоча з того моменту, коли людішки щось починають там писати, це викликає одразу підозру щодо достовірності.
Наприклад, є старовинні історичні документи, що підтверджують право на будівництво якогось середньовічного замку десь в Тіролі на конкретний рік. Саме тоді була надано офіційне право вассалу на зведення будівлі. Але історики дослідили дерев'яні балки, які використовувались в будівництві фундаменту і все вказує на те, що замок почали зводити років на 20 раніше. Отже, для об'єктивності бажано декілька незалежних первинних джерел.
Вторинні джерела - це вже переварені і відригнуті людішками новини. Наприклад, літописні спогади про цей замок.
Про інформаційну сучасність і ієрархію довіри
Це все про історію, де і так мохом поросло. Про сучасність мало б бути простіше - ці події відбуваються на наших очах. Але в інформаційному сміттєзвалищі потрібно проводити розкопки не менш ретельніше, ніж археологічні. Звісно, не забуваючи при цьому bias власної суб'єктивності та інші похибки.
1. Більше всього я довіряю власним очам. Вони також можуть підводити, але така похибка є і в інших. Тому все одно правильніше покладатись на власні очі.
2. Потім я довіряю свідченням моїх особистих друзів і знайомих, які також щось бачили на власні очі.
3. Трохи менше, але я довіряю офіційним документам на офіційних сайтах. Власне оціночне судження даю вже сама.
4. Ще менше я довіряю пресі. При цьому є преса, якій я довіряю більше, та, якій я довіряю менше і та, якій я зовсім не довіряю. Це я визначаю порівнянням джерел і історією викритої прямої брехні та дезінформації. Знову ж таки, інформація у пресі є первинна і вторинна. Сухі факти журналістів-очевидців - це первинні джерела. А інтерпретація - вторинні.
5. Зовсім не довіряю свідченням незнайомців анонімних та не дуже, навіть якщо вони виглядають достовірно, але я не можу перевірити. Це нерелевантна інформація для встановлення істини.
Приклади з життя.
Навіть якщо на руках інформація первинна, я вбудовую її у контекст власного досвіду (п.1), якщо він є. Якщо його нема, я просто відкладаю в стопочку до вияснення додаткових обставин.
Про це дещо докладніше з прикладами:
Я проживаю в Німеччині більш, як третину мого життя. Я відчуваю себе досить інтегрованою і спілкуюсь з широким колом знайомих. Я об'їздила країну більше, ніж мої німецькі колеги. Недавно в містечку, де я живу, проходив концерт якоїсь співачки. Я з подивом спостерігала дикий ажіотаж- на концерт бігли і старий, і малий. Ім'я співачки (Андреа Берг) я чула вперше. Погуглила і відкрила собі очі. По рівню популярності це щось на кшалт Алли Пугачової. І я за 15 років жодного разу медійно не переткнулась. В результаті я дуже обережно оцінюю свій реальний рівень занурення у суспільство. Слона-то я не запримітила.
Я почуваюсь в Німеччині суперово. Наприклад, я б дуже здивувалась, коли раптом під Бранденбургськими воротами утворився майдан і німці пішли палити шини під Бундестаг. АААА! Такий хороший бундес хочуть розвалить дурні бюргери! Але тут я згадую Андреа Берг і думаю, що я не дуже добре знаю німців, може їм щось таке муляє, чого я насправді не помічаю. Я думаю, що подібне здивування відчувають ті, хто не розділяє "ідеали майдану ТМ". Виходячи з мого власного досвіду, це корелює з недостатнім рівнем інтегрованості і загальним задоволенням життям: було ж ніби так все добре і тут бумс! маєш тобі.
Повернемось до новин. Якщо ви не живете в Німеччині, то ви навряд чи уявляєте наскільки важливо, що сказав Гізі, навіть якщо вам переклали, що він сказав і вам страшенно це сподобалось.
Отже, якщо про країну, або про людей, або про події розмірковує людина, яка не була там, або була декілька разів, або має декілька знайомих - це інформаційне сміття. Так само я ставлюсь до оцінки окремого фрагменту первинного джерела без уявлень всього бекграунду. Приміром німецький журналіст мені може продемонструвати фотку нацика в Україні, яку він сам сфоткав, але я краще нього розбираюсь, де у сусіда закопаний кулемет.
Ще раз про інтегрованість і інформованість, як критерій достовірності.
Я жила в Україні і регулярно там буваю - на Заході, Півночі і Центрі. Я знаю соціальний зріз, як власну кишеню. Я знаю як і про що ці люди говорять, чим живуть і дихають, молоді і старі, в містах і селах. Я відчуваю глибоку емпатію до цих людей. Мені достатньо інформаційного натяку, щоб я могла побачити місце новини в загальній картині подій.
Я була один раз в Криму і жодного разу не була в Донецьку. У мене дуже мало знайомих і родичів там. Через це я дуже обережно оцінюю будь-які новини звідти.
Що стосується новин з Росії. Я була там всього один раз. У мене там є родичі і хороші друзі. Одним живеться в Росії чудово, іншим - не дуже. І ще у мене є залишки досвіду спільного історичного простору і цей досвід мені не подобався. Спостерігаючи за прямою мовою теперішнього лідера Росії (першоджерело), мені здається, що він хоче відновити цей період. Я до цього ставлюсь різко негативно.
Про США. Я там була один раз. Загалом мені сподобалось. У мене там є хороші друзі. Їм живеться в США дуже кльово і вони чогось люблять ту країну. Я довіряю їхній думці, але моє власне відчуття про США настільки схематичне і поверхневе, що я власну думку намагаюсь тримати при собі, а чужі - фільтрувати. Довіряю тільки знайомим.
Це я знову відхилилась. В новинах варто не забувати зацікавленість сторін і враховувати дихотомію оціночних суджень, в залежності від кута зору: шпигун і розвідник, визвольний рух і сепаратизм, анексія і воз'єднання, тощо.
Таким чином, я вважаю, що
1. найкраще розбираюсь в новинах про ГМО (я їх вмію робити власними руками);
2. непогано в подіях в Україні, але не усієї (бо я там народилась і жила більшу частину мого життя);
3. трошки гірше можу судити про події в Німеччині (я тут наразі живу, причому досить довго);
4. найгірше розбираюсь в подіях в Росії (я там була один раз);
5. і майже зовсім не розбираюсь в подіях в інших країнах. Якщо так подумати, то вони мене і не цікавлять насправді.
Власне, такий оціночний шаблончик я прикладаю до генераторів і ретрансляторів новин у мене в затишній днявочці.
І на завершення.
Яксказав ляпнув днями один трохи відомий мені німецький продюсер маловідомої мені німецької співачки Андреа Берг (до речі, хто не в курсі, його звати Дітер Болєн): ось дивись. У тебе є своя думка. І у мене є своя думка. Але моя власна думка подобається мені більше, бо це моя думка.
І не посперечаєшся ж.
______________________________________________________________________
Развернуто объясняю.
Про исторические источники.
На первом уроке истории в немецкой школе детей учат о первичных и вторичных источниках, исторических или литературных.
Например, ископаемые остатки или старинные орудия труда - это первичные источники. Даже документы - это первичные источники, хотя с того момента, когда людишки что-то начинают там писать, это вызывает сразу подозрение относительно достоверности.
Опять например, есть старинные исторические документы, подтверждающие право на строительство какого-то средневекового замка где-то в Тироле на конкретный год. Именно тогда была предоставлено официальное право вассалу на возведение здания. Но историки исследовали деревянные балки, которые использовались в строительстве фундамента, и все указывает на то, что замок начали возводить лет на 20 раньше. Итак, для объективности желательно несколько независимых первичных источников.
Вторичные источники - это уже переваренные и отрыгнутые людишками новости. Например, летописные воспоминания об этом замке.
Об информационной современности и иерархии доверия.
Это все об истории, где и так мхом поросло. Судить о современности должно быть проще - эти события происходят на наших глазах. Но в информационной свалке нужно проводить раскопки не менее тщательно, чем археологические. Конечно, не забывая при этом bias собственной объективности и другие погрешности.
1. Более всего я доверяю своим глазам, хотя они тоже могут подводить. Если учитывать, что такие погрешности есть у всех, то все-равно лучше доверять своим глазам.
2. Затем я доверяю свидетельству моих личных друзей и знакомых, которые тоже что-то видели собственными глазами.
3. Чуть меньше, но я доверяю официальным документам на официальных сайтах. Собственное оценочное суждение даю уже сама.
4. Еще меньше я доверяю прессе. При этом есть пресса, которой я доверяю больше, та, которой я доверяю меньше и та, которой я совсем не доверяю. Это я определяю сравнением источников и историей разоблачений прямой лжи и дезинформации. Опять же, информация в прессе тоже бывает первичная и вторичная. Сухие факты журналистов -очевидцев - это первичные источники. А интерпретация - вторичны.
5. Совсем не доверяю свидетельствам незнакомцев анонимных и не очень, даже если они выглядят достоверно, но я не могу проверить. Это иррелевантная информация для установления истины.
Примеры из жизни
Даже если на руках информация первична, я встраиваю ее в контекст собственного опыта ( п.1) , если он есть. Если его нет, я просто откладываю в стопочку до выяснения дополнительных обстоятельств.
Об этом несколько подробнее с примерами:
Я проживаю в Германии более трети моей жизни. Я чувствую себя достаточно интегрированной и общаюсь с широким кругом знакомых. Я объездила страну больше, чем мои немецкие коллеги. Недавно в городе, где я живу, проходил концерт какой-то певицы. Я с удивлением наблюдала дикий ажиотаж - на концерт бежали и стар, и млад. Имя певицы (Андреа Берг) я слышала впервые. Погуглила и открыла себе глаза. По уровню популярности это что-то вроде Аллы Пугачевой. И я за 15 лет ни разу медийно не пересеклась. В результате, я очень осторожно оцениваю свой реальный уровень погружения в общество. Слона - то я не приметила.
Я чувствую себя в Германии отлично. Например, я бы очень удивилась, когда вдруг под Бранденбургскими воротами образовался бы майдан и немцы пошли жечь шины под Бундестаг. АААА ! Такой хорошенький бундес хотят развалит глупые бюргеры! Но тут я вспоминаю Андреа Берг и думаю, что я не очень хорошо знаю немцев, может им что-то мозолит, чего я на самом деле не замечаю. Я думаю, что подобное недоумение испытывают те, кто не разделяет " идеалы Майдана ТМ". Исходя из моего собственного опыта, это коррелирует с недостаточным уровнем интегрированности и общим удовлетворением жизнью: было ж вроде все хорошо, а тут бумс!
Вернемся к новостям. Если вы не живете в Германии, то вы вряд ли представляете насколько важно, что сказал Гизи, даже если вам перевели, что он сказал и вам это страшно понравилось.
Итак, если о стране, или о людях, или о событиях рассуждает человек, который там не был, или был несколько раз, или имеет несколько знакомых - это информационный мусор. Так же я отношусь к оценке отдельного фрагмента первичного источника без представлений всего бэкграунда. Например, немецкий журналист мне может продемонстрировать фотку нацика в Украине, которую он сам сфоткал, но я лучше него разбираюсь, где у соседа закопан кулемет.
Еще раз об интегрированности и информированности, как критерии достоверности.
Я жила в Украине и регулярно там бываю - на Западе, Северо-Востоке и Центре. Я знаю социальный срез, как собственный карман. Я знаю, как и о чем эти люди говорят, чем живут и дышат, молодые и старые, в городах и селах. Я чувствую глубокую эмпатию к этим людям. Мне достаточно информационного намека, чтобы я могла увидеть место новости в общей картине событий.
Я была один раз в Крыму и ни разу не была в Донецке. У меня очень мало знакомых и родственников там. Поэтому я очень осторожно оцениваю любые новости оттуда.
Что касается новостей из России. Я была там всего один раз. У меня там есть родственники и хорошие друзья. Одним живется в России прекрасно, другим - не очень. И еще у меня есть остатки опыта совместного исторического пространства и этот опыт мне не нравился. Наблюдая за прямой речью нынешнего лидера России (первоисточник), мне кажется, что он хочет восстановить этот период. Я к этому отношусь резко отрицательно.
О США. Я там была один раз. В общем, мне понравилось. У меня там есть хорошие друзья. Им живется в США очень клево и они чего-то любят ту страну. Я доверяю их мнению, но мое собственное впечатление о США настолько схематичное и поверхностное, что я свое мнение стараюсь держать при себе, а чужие - фильтровать. Доверяю только знакомым.
Это я опять отклонилась. В новостях стоит помнить о заинтересованности сторон и учитывать дихотомию оценочных суждений, в зависимости от угла зрения: шпион и разведчик, освободительное движение и сепаратизм, аннексия и воссоединение, и т.д.
Таким образом, я считаю, что
1. Лучше всего разбираюсь в новостях о ГМО (я их умею делать своими руками);
2. Неплохо в событиях в Украине, но не всей (я там родилась и жила большую часть моей жизни);
3. Немножко хуже могу судить о событиях в Германии (я здесь пока живу, причем уже довольно долго);
4. Хуже разбираюсь в событиях в России (я там была один раз);
5. И почти совсем не разбираюсь в событиях других стран. Если так подумать, то они меня не очень-то и интересуют на самом деле.
Собственно такой оценочный шаблончик я прикладываю к генераторам и ретрансляторам новостей у меня в уютной днявочке.
И в завершение.
Каксказал ляпнул на днях один немного известный мне немецкий продюсер малоизвестной мне немецкой певицы Андреа Берг (кстати, кто не в курсе, его зовут Дитер Болен): вот смотри. У тебя есть свое мнение. И у меня есть свое мнение. Но мое личное мнение нравится мне больше, потому что это мое мнение.
И ведь не поспоришь.
Розгорнуто пояснюю.
Про історичні джерела.
На першому уроці історії в німецькій школі дітей вчать про первинні і вторинні джерела, історичні або літературні.
Наприклад, викопні рештки або старовинні знаряддя праці - це первинні джерела. Навіть документи - це первинні джерела, хоча з того моменту, коли людішки щось починають там писати, це викликає одразу підозру щодо достовірності.
Наприклад, є старовинні історичні документи, що підтверджують право на будівництво якогось середньовічного замку десь в Тіролі на конкретний рік. Саме тоді була надано офіційне право вассалу на зведення будівлі. Але історики дослідили дерев'яні балки, які використовувались в будівництві фундаменту і все вказує на те, що замок почали зводити років на 20 раніше. Отже, для об'єктивності бажано декілька незалежних первинних джерел.
Вторинні джерела - це вже переварені і відригнуті людішками новини. Наприклад, літописні спогади про цей замок.
Про інформаційну сучасність і ієрархію довіри
Це все про історію, де і так мохом поросло. Про сучасність мало б бути простіше - ці події відбуваються на наших очах. Але в інформаційному сміттєзвалищі потрібно проводити розкопки не менш ретельніше, ніж археологічні. Звісно, не забуваючи при цьому bias власної суб'єктивності та інші похибки.
1. Більше всього я довіряю власним очам. Вони також можуть підводити, але така похибка є і в інших. Тому все одно правильніше покладатись на власні очі.
2. Потім я довіряю свідченням моїх особистих друзів і знайомих, які також щось бачили на власні очі.
3. Трохи менше, але я довіряю офіційним документам на офіційних сайтах. Власне оціночне судження даю вже сама.
4. Ще менше я довіряю пресі. При цьому є преса, якій я довіряю більше, та, якій я довіряю менше і та, якій я зовсім не довіряю. Це я визначаю порівнянням джерел і історією викритої прямої брехні та дезінформації. Знову ж таки, інформація у пресі є первинна і вторинна. Сухі факти журналістів-очевидців - це первинні джерела. А інтерпретація - вторинні.
5. Зовсім не довіряю свідченням незнайомців анонімних та не дуже, навіть якщо вони виглядають достовірно, але я не можу перевірити. Це нерелевантна інформація для встановлення істини.
Приклади з життя.
Навіть якщо на руках інформація первинна, я вбудовую її у контекст власного досвіду (п.1), якщо він є. Якщо його нема, я просто відкладаю в стопочку до вияснення додаткових обставин.
Про це дещо докладніше з прикладами:
Я проживаю в Німеччині більш, як третину мого життя. Я відчуваю себе досить інтегрованою і спілкуюсь з широким колом знайомих. Я об'їздила країну більше, ніж мої німецькі колеги. Недавно в містечку, де я живу, проходив концерт якоїсь співачки. Я з подивом спостерігала дикий ажіотаж- на концерт бігли і старий, і малий. Ім'я співачки (Андреа Берг) я чула вперше. Погуглила і відкрила собі очі. По рівню популярності це щось на кшалт Алли Пугачової. І я за 15 років жодного разу медійно не переткнулась. В результаті я дуже обережно оцінюю свій реальний рівень занурення у суспільство. Слона-то я не запримітила.
Я почуваюсь в Німеччині суперово. Наприклад, я б дуже здивувалась, коли раптом під Бранденбургськими воротами утворився майдан і німці пішли палити шини під Бундестаг. АААА! Такий хороший бундес хочуть розвалить дурні бюргери! Але тут я згадую Андреа Берг і думаю, що я не дуже добре знаю німців, може їм щось таке муляє, чого я насправді не помічаю. Я думаю, що подібне здивування відчувають ті, хто не розділяє "ідеали майдану ТМ". Виходячи з мого власного досвіду, це корелює з недостатнім рівнем інтегрованості і загальним задоволенням життям: було ж ніби так все добре і тут бумс! маєш тобі.
Повернемось до новин. Якщо ви не живете в Німеччині, то ви навряд чи уявляєте наскільки важливо, що сказав Гізі, навіть якщо вам переклали, що він сказав і вам страшенно це сподобалось.
Отже, якщо про країну, або про людей, або про події розмірковує людина, яка не була там, або була декілька разів, або має декілька знайомих - це інформаційне сміття. Так само я ставлюсь до оцінки окремого фрагменту первинного джерела без уявлень всього бекграунду. Приміром німецький журналіст мені може продемонструвати фотку нацика в Україні, яку він сам сфоткав, але я краще нього розбираюсь, де у сусіда закопаний кулемет.
Ще раз про інтегрованість і інформованість, як критерій достовірності.
Я жила в Україні і регулярно там буваю - на Заході, Півночі і Центрі. Я знаю соціальний зріз, як власну кишеню. Я знаю як і про що ці люди говорять, чим живуть і дихають, молоді і старі, в містах і селах. Я відчуваю глибоку емпатію до цих людей. Мені достатньо інформаційного натяку, щоб я могла побачити місце новини в загальній картині подій.
Я була один раз в Криму і жодного разу не була в Донецьку. У мене дуже мало знайомих і родичів там. Через це я дуже обережно оцінюю будь-які новини звідти.
Що стосується новин з Росії. Я була там всього один раз. У мене там є родичі і хороші друзі. Одним живеться в Росії чудово, іншим - не дуже. І ще у мене є залишки досвіду спільного історичного простору і цей досвід мені не подобався. Спостерігаючи за прямою мовою теперішнього лідера Росії (першоджерело), мені здається, що він хоче відновити цей період. Я до цього ставлюсь різко негативно.
Про США. Я там була один раз. Загалом мені сподобалось. У мене там є хороші друзі. Їм живеться в США дуже кльово і вони чогось люблять ту країну. Я довіряю їхній думці, але моє власне відчуття про США настільки схематичне і поверхневе, що я власну думку намагаюсь тримати при собі, а чужі - фільтрувати. Довіряю тільки знайомим.
Це я знову відхилилась. В новинах варто не забувати зацікавленість сторін і враховувати дихотомію оціночних суджень, в залежності від кута зору: шпигун і розвідник, визвольний рух і сепаратизм, анексія і воз'єднання, тощо.
Таким чином, я вважаю, що
1. найкраще розбираюсь в новинах про ГМО (я їх вмію робити власними руками);
2. непогано в подіях в Україні, але не усієї (бо я там народилась і жила більшу частину мого життя);
3. трошки гірше можу судити про події в Німеччині (я тут наразі живу, причому досить довго);
4. найгірше розбираюсь в подіях в Росії (я там була один раз);
5. і майже зовсім не розбираюсь в подіях в інших країнах. Якщо так подумати, то вони мене і не цікавлять насправді.
Власне, такий оціночний шаблончик я прикладаю до генераторів і ретрансляторів новин у мене в затишній днявочці.
І на завершення.
Як
І не посперечаєшся ж.
______________________________________________________________________
Развернуто объясняю.
Про исторические источники.
На первом уроке истории в немецкой школе детей учат о первичных и вторичных источниках, исторических или литературных.
Например, ископаемые остатки или старинные орудия труда - это первичные источники. Даже документы - это первичные источники, хотя с того момента, когда людишки что-то начинают там писать, это вызывает сразу подозрение относительно достоверности.
Опять например, есть старинные исторические документы, подтверждающие право на строительство какого-то средневекового замка где-то в Тироле на конкретный год. Именно тогда была предоставлено официальное право вассалу на возведение здания. Но историки исследовали деревянные балки, которые использовались в строительстве фундамента, и все указывает на то, что замок начали возводить лет на 20 раньше. Итак, для объективности желательно несколько независимых первичных источников.
Вторичные источники - это уже переваренные и отрыгнутые людишками новости. Например, летописные воспоминания об этом замке.
Об информационной современности и иерархии доверия.
Это все об истории, где и так мхом поросло. Судить о современности должно быть проще - эти события происходят на наших глазах. Но в информационной свалке нужно проводить раскопки не менее тщательно, чем археологические. Конечно, не забывая при этом bias собственной объективности и другие погрешности.
1. Более всего я доверяю своим глазам, хотя они тоже могут подводить. Если учитывать, что такие погрешности есть у всех, то все-равно лучше доверять своим глазам.
2. Затем я доверяю свидетельству моих личных друзей и знакомых, которые тоже что-то видели собственными глазами.
3. Чуть меньше, но я доверяю официальным документам на официальных сайтах. Собственное оценочное суждение даю уже сама.
4. Еще меньше я доверяю прессе. При этом есть пресса, которой я доверяю больше, та, которой я доверяю меньше и та, которой я совсем не доверяю. Это я определяю сравнением источников и историей разоблачений прямой лжи и дезинформации. Опять же, информация в прессе тоже бывает первичная и вторичная. Сухие факты журналистов -очевидцев - это первичные источники. А интерпретация - вторичны.
5. Совсем не доверяю свидетельствам незнакомцев анонимных и не очень, даже если они выглядят достоверно, но я не могу проверить. Это иррелевантная информация для установления истины.
Примеры из жизни
Даже если на руках информация первична, я встраиваю ее в контекст собственного опыта ( п.1) , если он есть. Если его нет, я просто откладываю в стопочку до выяснения дополнительных обстоятельств.
Об этом несколько подробнее с примерами:
Я проживаю в Германии более трети моей жизни. Я чувствую себя достаточно интегрированной и общаюсь с широким кругом знакомых. Я объездила страну больше, чем мои немецкие коллеги. Недавно в городе, где я живу, проходил концерт какой-то певицы. Я с удивлением наблюдала дикий ажиотаж - на концерт бежали и стар, и млад. Имя певицы (Андреа Берг) я слышала впервые. Погуглила и открыла себе глаза. По уровню популярности это что-то вроде Аллы Пугачевой. И я за 15 лет ни разу медийно не пересеклась. В результате, я очень осторожно оцениваю свой реальный уровень погружения в общество. Слона - то я не приметила.
Я чувствую себя в Германии отлично. Например, я бы очень удивилась, когда вдруг под Бранденбургскими воротами образовался бы майдан и немцы пошли жечь шины под Бундестаг. АААА ! Такой хорошенький бундес хотят развалит глупые бюргеры! Но тут я вспоминаю Андреа Берг и думаю, что я не очень хорошо знаю немцев, может им что-то мозолит, чего я на самом деле не замечаю. Я думаю, что подобное недоумение испытывают те, кто не разделяет " идеалы Майдана ТМ". Исходя из моего собственного опыта, это коррелирует с недостаточным уровнем интегрированности и общим удовлетворением жизнью: было ж вроде все хорошо, а тут бумс!
Вернемся к новостям. Если вы не живете в Германии, то вы вряд ли представляете насколько важно, что сказал Гизи, даже если вам перевели, что он сказал и вам это страшно понравилось.
Итак, если о стране, или о людях, или о событиях рассуждает человек, который там не был, или был несколько раз, или имеет несколько знакомых - это информационный мусор. Так же я отношусь к оценке отдельного фрагмента первичного источника без представлений всего бэкграунда. Например, немецкий журналист мне может продемонстрировать фотку нацика в Украине, которую он сам сфоткал, но я лучше него разбираюсь, где у соседа закопан кулемет.
Еще раз об интегрированности и информированности, как критерии достоверности.
Я жила в Украине и регулярно там бываю - на Западе, Северо-Востоке и Центре. Я знаю социальный срез, как собственный карман. Я знаю, как и о чем эти люди говорят, чем живут и дышат, молодые и старые, в городах и селах. Я чувствую глубокую эмпатию к этим людям. Мне достаточно информационного намека, чтобы я могла увидеть место новости в общей картине событий.
Я была один раз в Крыму и ни разу не была в Донецке. У меня очень мало знакомых и родственников там. Поэтому я очень осторожно оцениваю любые новости оттуда.
Что касается новостей из России. Я была там всего один раз. У меня там есть родственники и хорошие друзья. Одним живется в России прекрасно, другим - не очень. И еще у меня есть остатки опыта совместного исторического пространства и этот опыт мне не нравился. Наблюдая за прямой речью нынешнего лидера России (первоисточник), мне кажется, что он хочет восстановить этот период. Я к этому отношусь резко отрицательно.
О США. Я там была один раз. В общем, мне понравилось. У меня там есть хорошие друзья. Им живется в США очень клево и они чего-то любят ту страну. Я доверяю их мнению, но мое собственное впечатление о США настолько схематичное и поверхностное, что я свое мнение стараюсь держать при себе, а чужие - фильтровать. Доверяю только знакомым.
Это я опять отклонилась. В новостях стоит помнить о заинтересованности сторон и учитывать дихотомию оценочных суждений, в зависимости от угла зрения: шпион и разведчик, освободительное движение и сепаратизм, аннексия и воссоединение, и т.д.
Таким образом, я считаю, что
1. Лучше всего разбираюсь в новостях о ГМО (я их умею делать своими руками);
2. Неплохо в событиях в Украине, но не всей (я там родилась и жила большую часть моей жизни);
3. Немножко хуже могу судить о событиях в Германии (я здесь пока живу, причем уже довольно долго);
4. Хуже разбираюсь в событиях в России (я там была один раз);
5. И почти совсем не разбираюсь в событиях других стран. Если так подумать, то они меня не очень-то и интересуют на самом деле.
Собственно такой оценочный шаблончик я прикладываю к генераторам и ретрансляторам новостей у меня в уютной днявочке.
И в завершение.
Как
И ведь не поспоришь.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-04-25 01:54 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-25 01:55 pm (UTC)А от "народилась" - слушне зауваження.
no subject
Date: 2014-04-25 02:05 pm (UTC)Так само: слона-то. Немає такого в мові, взагалі.
Це так само, як російською: слона"s.
no subject
Date: 2014-04-25 02:12 pm (UTC)Вибачте ))
Date: 2014-04-25 03:07 pm (UTC)Але ж, залишається: слона-то ))
Re: Вибачте ))
Date: 2014-04-25 03:13 pm (UTC)Слона залишу, бо люблю цей вираз. Будем вважати спотвореним запозиченням, як слово "шухля" від "schaufel".
Re: Вибачте ))
Date: 2014-04-25 03:15 pm (UTC)Ну, шухля - це, дійсно - запозичення, а "слона-то" - зовсім інше.
Я б це сприйняв як цитату. Тоді - лапки ;)
no subject
Date: 2014-04-25 03:35 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-25 03:36 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-25 06:28 pm (UTC)Бо мені редактори вже мізки з'їли тим чергуванням.
Не зовсім
Date: 2014-04-26 05:04 am (UTC)Наразі, звісно, "хай буде", але вуха шкрябає ))