![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenes"А как вы определяете объективность? (статей, информации)
Розгорнуто пояснюю.
Про історичні джерела.
На першому уроці історії в німецькій школі дітей вчать про первинні і вторинні джерела, історичні або літературні.
Наприклад, викопні рештки або старовинні знаряддя праці - це первинні джерела. Навіть документи - це первинні джерела, хоча з того моменту, коли людішки щось починають там писати, це викликає одразу підозру щодо достовірності.
Наприклад, є старовинні історичні документи, що підтверджують право на будівництво якогось середньовічного замку десь в Тіролі на конкретний рік. Саме тоді була надано офіційне право вассалу на зведення будівлі. Але історики дослідили дерев'яні балки, які використовувались в будівництві фундаменту і все вказує на те, що замок почали зводити років на 20 раніше. Отже, для об'єктивності бажано декілька незалежних первинних джерел.
Вторинні джерела - це вже переварені і відригнуті людішками новини. Наприклад, літописні спогади про цей замок.
Про інформаційну сучасність і ієрархію довіри
Це все про історію, де і так мохом поросло. Про сучасність мало б бути простіше - ці події відбуваються на наших очах. Але в інформаційному сміттєзвалищі потрібно проводити розкопки не менш ретельніше, ніж археологічні. Звісно, не забуваючи при цьому bias власної суб'єктивності та інші похибки.
1. Більше всього я довіряю власним очам. Вони також можуть підводити, але така похибка є і в інших. Тому все одно правильніше покладатись на власні очі.
2. Потім я довіряю свідченням моїх особистих друзів і знайомих, які також щось бачили на власні очі.
3. Трохи менше, але я довіряю офіційним документам на офіційних сайтах. Власне оціночне судження даю вже сама.
4. Ще менше я довіряю пресі. При цьому є преса, якій я довіряю більше, та, якій я довіряю менше і та, якій я зовсім не довіряю. Це я визначаю порівнянням джерел і історією викритої прямої брехні та дезінформації. Знову ж таки, інформація у пресі є первинна і вторинна. Сухі факти журналістів-очевидців - це первинні джерела. А інтерпретація - вторинні.
5. Зовсім не довіряю свідченням незнайомців анонімних та не дуже, навіть якщо вони виглядають достовірно, але я не можу перевірити. Це нерелевантна інформація для встановлення істини.
Приклади з життя.
Навіть якщо на руках інформація первинна, я вбудовую її у контекст власного досвіду (п.1), якщо він є. Якщо його нема, я просто відкладаю в стопочку до вияснення додаткових обставин.
Про це дещо докладніше з прикладами:
Я проживаю в Німеччині більш, як третину мого життя. Я відчуваю себе досить інтегрованою і спілкуюсь з широким колом знайомих. Я об'їздила країну більше, ніж мої німецькі колеги. Недавно в містечку, де я живу, проходив концерт якоїсь співачки. Я з подивом спостерігала дикий ажіотаж- на концерт бігли і старий, і малий. Ім'я співачки (Андреа Берг) я чула вперше. Погуглила і відкрила собі очі. По рівню популярності це щось на кшалт Алли Пугачової. І я за 15 років жодного разу медійно не переткнулась. В результаті я дуже обережно оцінюю свій реальний рівень занурення у суспільство. Слона-то я не запримітила.
Я почуваюсь в Німеччині суперово. Наприклад, я б дуже здивувалась, коли раптом під Бранденбургськими воротами утворився майдан і німці пішли палити шини під Бундестаг. АААА! Такий хороший бундес хочуть розвалить дурні бюргери! Але тут я згадую Андреа Берг і думаю, що я не дуже добре знаю німців, може їм щось таке муляє, чого я насправді не помічаю. Я думаю, що подібне здивування відчувають ті, хто не розділяє "ідеали майдану ТМ". Виходячи з мого власного досвіду, це корелює з недостатнім рівнем інтегрованості і загальним задоволенням життям: було ж ніби так все добре і тут бумс! маєш тобі.
Повернемось до новин. Якщо ви не живете в Німеччині, то ви навряд чи уявляєте наскільки важливо, що сказав Гізі, навіть якщо вам переклали, що він сказав і вам страшенно це сподобалось.
Отже, якщо про країну, або про людей, або про події розмірковує людина, яка не була там, або була декілька разів, або має декілька знайомих - це інформаційне сміття. Так само я ставлюсь до оцінки окремого фрагменту первинного джерела без уявлень всього бекграунду. Приміром німецький журналіст мені може продемонструвати фотку нацика в Україні, яку він сам сфоткав, але я краще нього розбираюсь, де у сусіда закопаний кулемет.
Ще раз про інтегрованість і інформованість, як критерій достовірності.
Я жила в Україні і регулярно там буваю - на Заході, Півночі і Центрі. Я знаю соціальний зріз, як власну кишеню. Я знаю як і про що ці люди говорять, чим живуть і дихають, молоді і старі, в містах і селах. Я відчуваю глибоку емпатію до цих людей. Мені достатньо інформаційного натяку, щоб я могла побачити місце новини в загальній картині подій.
Я була один раз в Криму і жодного разу не була в Донецьку. У мене дуже мало знайомих і родичів там. Через це я дуже обережно оцінюю будь-які новини звідти.
Що стосується новин з Росії. Я була там всього один раз. У мене там є родичі і хороші друзі. Одним живеться в Росії чудово, іншим - не дуже. І ще у мене є залишки досвіду спільного історичного простору і цей досвід мені не подобався. Спостерігаючи за прямою мовою теперішнього лідера Росії (першоджерело), мені здається, що він хоче відновити цей період. Я до цього ставлюсь різко негативно.
Про США. Я там була один раз. Загалом мені сподобалось. У мене там є хороші друзі. Їм живеться в США дуже кльово і вони чогось люблять ту країну. Я довіряю їхній думці, але моє власне відчуття про США настільки схематичне і поверхневе, що я власну думку намагаюсь тримати при собі, а чужі - фільтрувати. Довіряю тільки знайомим.
Це я знову відхилилась. В новинах варто не забувати зацікавленість сторін і враховувати дихотомію оціночних суджень, в залежності від кута зору: шпигун і розвідник, визвольний рух і сепаратизм, анексія і воз'єднання, тощо.
Таким чином, я вважаю, що
1. найкраще розбираюсь в новинах про ГМО (я їх вмію робити власними руками);
2. непогано в подіях в Україні, але не усієї (бо я там народилась і жила більшу частину мого життя);
3. трошки гірше можу судити про події в Німеччині (я тут наразі живу, причому досить довго);
4. найгірше розбираюсь в подіях в Росії (я там була один раз);
5. і майже зовсім не розбираюсь в подіях в інших країнах. Якщо так подумати, то вони мене і не цікавлять насправді.
Власне, такий оціночний шаблончик я прикладаю до генераторів і ретрансляторів новин у мене в затишній днявочці.
І на завершення.
Яксказав ляпнув днями один трохи відомий мені німецький продюсер маловідомої мені німецької співачки Андреа Берг (до речі, хто не в курсі, його звати Дітер Болєн): ось дивись. У тебе є своя думка. І у мене є своя думка. Але моя власна думка подобається мені більше, бо це моя думка.
І не посперечаєшся ж.
______________________________________________________________________
Развернуто объясняю.
Про исторические источники.
На первом уроке истории в немецкой школе детей учат о первичных и вторичных источниках, исторических или литературных.
Например, ископаемые остатки или старинные орудия труда - это первичные источники. Даже документы - это первичные источники, хотя с того момента, когда людишки что-то начинают там писать, это вызывает сразу подозрение относительно достоверности.
Опять например, есть старинные исторические документы, подтверждающие право на строительство какого-то средневекового замка где-то в Тироле на конкретный год. Именно тогда была предоставлено официальное право вассалу на возведение здания. Но историки исследовали деревянные балки, которые использовались в строительстве фундамента, и все указывает на то, что замок начали возводить лет на 20 раньше. Итак, для объективности желательно несколько независимых первичных источников.
Вторичные источники - это уже переваренные и отрыгнутые людишками новости. Например, летописные воспоминания об этом замке.
Об информационной современности и иерархии доверия.
Это все об истории, где и так мхом поросло. Судить о современности должно быть проще - эти события происходят на наших глазах. Но в информационной свалке нужно проводить раскопки не менее тщательно, чем археологические. Конечно, не забывая при этом bias собственной объективности и другие погрешности.
1. Более всего я доверяю своим глазам, хотя они тоже могут подводить. Если учитывать, что такие погрешности есть у всех, то все-равно лучше доверять своим глазам.
2. Затем я доверяю свидетельству моих личных друзей и знакомых, которые тоже что-то видели собственными глазами.
3. Чуть меньше, но я доверяю официальным документам на официальных сайтах. Собственное оценочное суждение даю уже сама.
4. Еще меньше я доверяю прессе. При этом есть пресса, которой я доверяю больше, та, которой я доверяю меньше и та, которой я совсем не доверяю. Это я определяю сравнением источников и историей разоблачений прямой лжи и дезинформации. Опять же, информация в прессе тоже бывает первичная и вторичная. Сухие факты журналистов -очевидцев - это первичные источники. А интерпретация - вторичны.
5. Совсем не доверяю свидетельствам незнакомцев анонимных и не очень, даже если они выглядят достоверно, но я не могу проверить. Это иррелевантная информация для установления истины.
Примеры из жизни
Даже если на руках информация первична, я встраиваю ее в контекст собственного опыта ( п.1) , если он есть. Если его нет, я просто откладываю в стопочку до выяснения дополнительных обстоятельств.
Об этом несколько подробнее с примерами:
Я проживаю в Германии более трети моей жизни. Я чувствую себя достаточно интегрированной и общаюсь с широким кругом знакомых. Я объездила страну больше, чем мои немецкие коллеги. Недавно в городе, где я живу, проходил концерт какой-то певицы. Я с удивлением наблюдала дикий ажиотаж - на концерт бежали и стар, и млад. Имя певицы (Андреа Берг) я слышала впервые. Погуглила и открыла себе глаза. По уровню популярности это что-то вроде Аллы Пугачевой. И я за 15 лет ни разу медийно не пересеклась. В результате, я очень осторожно оцениваю свой реальный уровень погружения в общество. Слона - то я не приметила.
Я чувствую себя в Германии отлично. Например, я бы очень удивилась, когда вдруг под Бранденбургскими воротами образовался бы майдан и немцы пошли жечь шины под Бундестаг. АААА ! Такой хорошенький бундес хотят развалит глупые бюргеры! Но тут я вспоминаю Андреа Берг и думаю, что я не очень хорошо знаю немцев, может им что-то мозолит, чего я на самом деле не замечаю. Я думаю, что подобное недоумение испытывают те, кто не разделяет " идеалы Майдана ТМ". Исходя из моего собственного опыта, это коррелирует с недостаточным уровнем интегрированности и общим удовлетворением жизнью: было ж вроде все хорошо, а тут бумс!
Вернемся к новостям. Если вы не живете в Германии, то вы вряд ли представляете насколько важно, что сказал Гизи, даже если вам перевели, что он сказал и вам это страшно понравилось.
Итак, если о стране, или о людях, или о событиях рассуждает человек, который там не был, или был несколько раз, или имеет несколько знакомых - это информационный мусор. Так же я отношусь к оценке отдельного фрагмента первичного источника без представлений всего бэкграунда. Например, немецкий журналист мне может продемонстрировать фотку нацика в Украине, которую он сам сфоткал, но я лучше него разбираюсь, где у соседа закопан кулемет.
Еще раз об интегрированности и информированности, как критерии достоверности.
Я жила в Украине и регулярно там бываю - на Западе, Северо-Востоке и Центре. Я знаю социальный срез, как собственный карман. Я знаю, как и о чем эти люди говорят, чем живут и дышат, молодые и старые, в городах и селах. Я чувствую глубокую эмпатию к этим людям. Мне достаточно информационного намека, чтобы я могла увидеть место новости в общей картине событий.
Я была один раз в Крыму и ни разу не была в Донецке. У меня очень мало знакомых и родственников там. Поэтому я очень осторожно оцениваю любые новости оттуда.
Что касается новостей из России. Я была там всего один раз. У меня там есть родственники и хорошие друзья. Одним живется в России прекрасно, другим - не очень. И еще у меня есть остатки опыта совместного исторического пространства и этот опыт мне не нравился. Наблюдая за прямой речью нынешнего лидера России (первоисточник), мне кажется, что он хочет восстановить этот период. Я к этому отношусь резко отрицательно.
О США. Я там была один раз. В общем, мне понравилось. У меня там есть хорошие друзья. Им живется в США очень клево и они чего-то любят ту страну. Я доверяю их мнению, но мое собственное впечатление о США настолько схематичное и поверхностное, что я свое мнение стараюсь держать при себе, а чужие - фильтровать. Доверяю только знакомым.
Это я опять отклонилась. В новостях стоит помнить о заинтересованности сторон и учитывать дихотомию оценочных суждений, в зависимости от угла зрения: шпион и разведчик, освободительное движение и сепаратизм, аннексия и воссоединение, и т.д.
Таким образом, я считаю, что
1. Лучше всего разбираюсь в новостях о ГМО (я их умею делать своими руками);
2. Неплохо в событиях в Украине, но не всей (я там родилась и жила большую часть моей жизни);
3. Немножко хуже могу судить о событиях в Германии (я здесь пока живу, причем уже довольно долго);
4. Хуже разбираюсь в событиях в России (я там была один раз);
5. И почти совсем не разбираюсь в событиях других стран. Если так подумать, то они меня не очень-то и интересуют на самом деле.
Собственно такой оценочный шаблончик я прикладываю к генераторам и ретрансляторам новостей у меня в уютной днявочке.
И в завершение.
Каксказал ляпнул на днях один немного известный мне немецкий продюсер малоизвестной мне немецкой певицы Андреа Берг (кстати, кто не в курсе, его зовут Дитер Болен): вот смотри. У тебя есть свое мнение. И у меня есть свое мнение. Но мое личное мнение нравится мне больше, потому что это мое мнение.
И ведь не поспоришь.
Розгорнуто пояснюю.
Про історичні джерела.
На першому уроці історії в німецькій школі дітей вчать про первинні і вторинні джерела, історичні або літературні.
Наприклад, викопні рештки або старовинні знаряддя праці - це первинні джерела. Навіть документи - це первинні джерела, хоча з того моменту, коли людішки щось починають там писати, це викликає одразу підозру щодо достовірності.
Наприклад, є старовинні історичні документи, що підтверджують право на будівництво якогось середньовічного замку десь в Тіролі на конкретний рік. Саме тоді була надано офіційне право вассалу на зведення будівлі. Але історики дослідили дерев'яні балки, які використовувались в будівництві фундаменту і все вказує на те, що замок почали зводити років на 20 раніше. Отже, для об'єктивності бажано декілька незалежних первинних джерел.
Вторинні джерела - це вже переварені і відригнуті людішками новини. Наприклад, літописні спогади про цей замок.
Про інформаційну сучасність і ієрархію довіри
Це все про історію, де і так мохом поросло. Про сучасність мало б бути простіше - ці події відбуваються на наших очах. Але в інформаційному сміттєзвалищі потрібно проводити розкопки не менш ретельніше, ніж археологічні. Звісно, не забуваючи при цьому bias власної суб'єктивності та інші похибки.
1. Більше всього я довіряю власним очам. Вони також можуть підводити, але така похибка є і в інших. Тому все одно правильніше покладатись на власні очі.
2. Потім я довіряю свідченням моїх особистих друзів і знайомих, які також щось бачили на власні очі.
3. Трохи менше, але я довіряю офіційним документам на офіційних сайтах. Власне оціночне судження даю вже сама.
4. Ще менше я довіряю пресі. При цьому є преса, якій я довіряю більше, та, якій я довіряю менше і та, якій я зовсім не довіряю. Це я визначаю порівнянням джерел і історією викритої прямої брехні та дезінформації. Знову ж таки, інформація у пресі є первинна і вторинна. Сухі факти журналістів-очевидців - це первинні джерела. А інтерпретація - вторинні.
5. Зовсім не довіряю свідченням незнайомців анонімних та не дуже, навіть якщо вони виглядають достовірно, але я не можу перевірити. Це нерелевантна інформація для встановлення істини.
Приклади з життя.
Навіть якщо на руках інформація первинна, я вбудовую її у контекст власного досвіду (п.1), якщо він є. Якщо його нема, я просто відкладаю в стопочку до вияснення додаткових обставин.
Про це дещо докладніше з прикладами:
Я проживаю в Німеччині більш, як третину мого життя. Я відчуваю себе досить інтегрованою і спілкуюсь з широким колом знайомих. Я об'їздила країну більше, ніж мої німецькі колеги. Недавно в містечку, де я живу, проходив концерт якоїсь співачки. Я з подивом спостерігала дикий ажіотаж- на концерт бігли і старий, і малий. Ім'я співачки (Андреа Берг) я чула вперше. Погуглила і відкрила собі очі. По рівню популярності це щось на кшалт Алли Пугачової. І я за 15 років жодного разу медійно не переткнулась. В результаті я дуже обережно оцінюю свій реальний рівень занурення у суспільство. Слона-то я не запримітила.
Я почуваюсь в Німеччині суперово. Наприклад, я б дуже здивувалась, коли раптом під Бранденбургськими воротами утворився майдан і німці пішли палити шини під Бундестаг. АААА! Такий хороший бундес хочуть розвалить дурні бюргери! Але тут я згадую Андреа Берг і думаю, що я не дуже добре знаю німців, може їм щось таке муляє, чого я насправді не помічаю. Я думаю, що подібне здивування відчувають ті, хто не розділяє "ідеали майдану ТМ". Виходячи з мого власного досвіду, це корелює з недостатнім рівнем інтегрованості і загальним задоволенням життям: було ж ніби так все добре і тут бумс! маєш тобі.
Повернемось до новин. Якщо ви не живете в Німеччині, то ви навряд чи уявляєте наскільки важливо, що сказав Гізі, навіть якщо вам переклали, що він сказав і вам страшенно це сподобалось.
Отже, якщо про країну, або про людей, або про події розмірковує людина, яка не була там, або була декілька разів, або має декілька знайомих - це інформаційне сміття. Так само я ставлюсь до оцінки окремого фрагменту первинного джерела без уявлень всього бекграунду. Приміром німецький журналіст мені може продемонструвати фотку нацика в Україні, яку він сам сфоткав, але я краще нього розбираюсь, де у сусіда закопаний кулемет.
Ще раз про інтегрованість і інформованість, як критерій достовірності.
Я жила в Україні і регулярно там буваю - на Заході, Півночі і Центрі. Я знаю соціальний зріз, як власну кишеню. Я знаю як і про що ці люди говорять, чим живуть і дихають, молоді і старі, в містах і селах. Я відчуваю глибоку емпатію до цих людей. Мені достатньо інформаційного натяку, щоб я могла побачити місце новини в загальній картині подій.
Я була один раз в Криму і жодного разу не була в Донецьку. У мене дуже мало знайомих і родичів там. Через це я дуже обережно оцінюю будь-які новини звідти.
Що стосується новин з Росії. Я була там всього один раз. У мене там є родичі і хороші друзі. Одним живеться в Росії чудово, іншим - не дуже. І ще у мене є залишки досвіду спільного історичного простору і цей досвід мені не подобався. Спостерігаючи за прямою мовою теперішнього лідера Росії (першоджерело), мені здається, що він хоче відновити цей період. Я до цього ставлюсь різко негативно.
Про США. Я там була один раз. Загалом мені сподобалось. У мене там є хороші друзі. Їм живеться в США дуже кльово і вони чогось люблять ту країну. Я довіряю їхній думці, але моє власне відчуття про США настільки схематичне і поверхневе, що я власну думку намагаюсь тримати при собі, а чужі - фільтрувати. Довіряю тільки знайомим.
Це я знову відхилилась. В новинах варто не забувати зацікавленість сторін і враховувати дихотомію оціночних суджень, в залежності від кута зору: шпигун і розвідник, визвольний рух і сепаратизм, анексія і воз'єднання, тощо.
Таким чином, я вважаю, що
1. найкраще розбираюсь в новинах про ГМО (я їх вмію робити власними руками);
2. непогано в подіях в Україні, але не усієї (бо я там народилась і жила більшу частину мого життя);
3. трошки гірше можу судити про події в Німеччині (я тут наразі живу, причому досить довго);
4. найгірше розбираюсь в подіях в Росії (я там була один раз);
5. і майже зовсім не розбираюсь в подіях в інших країнах. Якщо так подумати, то вони мене і не цікавлять насправді.
Власне, такий оціночний шаблончик я прикладаю до генераторів і ретрансляторів новин у мене в затишній днявочці.
І на завершення.
Як
І не посперечаєшся ж.
______________________________________________________________________
Развернуто объясняю.
Про исторические источники.
На первом уроке истории в немецкой школе детей учат о первичных и вторичных источниках, исторических или литературных.
Например, ископаемые остатки или старинные орудия труда - это первичные источники. Даже документы - это первичные источники, хотя с того момента, когда людишки что-то начинают там писать, это вызывает сразу подозрение относительно достоверности.
Опять например, есть старинные исторические документы, подтверждающие право на строительство какого-то средневекового замка где-то в Тироле на конкретный год. Именно тогда была предоставлено официальное право вассалу на возведение здания. Но историки исследовали деревянные балки, которые использовались в строительстве фундамента, и все указывает на то, что замок начали возводить лет на 20 раньше. Итак, для объективности желательно несколько независимых первичных источников.
Вторичные источники - это уже переваренные и отрыгнутые людишками новости. Например, летописные воспоминания об этом замке.
Об информационной современности и иерархии доверия.
Это все об истории, где и так мхом поросло. Судить о современности должно быть проще - эти события происходят на наших глазах. Но в информационной свалке нужно проводить раскопки не менее тщательно, чем археологические. Конечно, не забывая при этом bias собственной объективности и другие погрешности.
1. Более всего я доверяю своим глазам, хотя они тоже могут подводить. Если учитывать, что такие погрешности есть у всех, то все-равно лучше доверять своим глазам.
2. Затем я доверяю свидетельству моих личных друзей и знакомых, которые тоже что-то видели собственными глазами.
3. Чуть меньше, но я доверяю официальным документам на официальных сайтах. Собственное оценочное суждение даю уже сама.
4. Еще меньше я доверяю прессе. При этом есть пресса, которой я доверяю больше, та, которой я доверяю меньше и та, которой я совсем не доверяю. Это я определяю сравнением источников и историей разоблачений прямой лжи и дезинформации. Опять же, информация в прессе тоже бывает первичная и вторичная. Сухие факты журналистов -очевидцев - это первичные источники. А интерпретация - вторичны.
5. Совсем не доверяю свидетельствам незнакомцев анонимных и не очень, даже если они выглядят достоверно, но я не могу проверить. Это иррелевантная информация для установления истины.
Примеры из жизни
Даже если на руках информация первична, я встраиваю ее в контекст собственного опыта ( п.1) , если он есть. Если его нет, я просто откладываю в стопочку до выяснения дополнительных обстоятельств.
Об этом несколько подробнее с примерами:
Я проживаю в Германии более трети моей жизни. Я чувствую себя достаточно интегрированной и общаюсь с широким кругом знакомых. Я объездила страну больше, чем мои немецкие коллеги. Недавно в городе, где я живу, проходил концерт какой-то певицы. Я с удивлением наблюдала дикий ажиотаж - на концерт бежали и стар, и млад. Имя певицы (Андреа Берг) я слышала впервые. Погуглила и открыла себе глаза. По уровню популярности это что-то вроде Аллы Пугачевой. И я за 15 лет ни разу медийно не пересеклась. В результате, я очень осторожно оцениваю свой реальный уровень погружения в общество. Слона - то я не приметила.
Я чувствую себя в Германии отлично. Например, я бы очень удивилась, когда вдруг под Бранденбургскими воротами образовался бы майдан и немцы пошли жечь шины под Бундестаг. АААА ! Такой хорошенький бундес хотят развалит глупые бюргеры! Но тут я вспоминаю Андреа Берг и думаю, что я не очень хорошо знаю немцев, может им что-то мозолит, чего я на самом деле не замечаю. Я думаю, что подобное недоумение испытывают те, кто не разделяет " идеалы Майдана ТМ". Исходя из моего собственного опыта, это коррелирует с недостаточным уровнем интегрированности и общим удовлетворением жизнью: было ж вроде все хорошо, а тут бумс!
Вернемся к новостям. Если вы не живете в Германии, то вы вряд ли представляете насколько важно, что сказал Гизи, даже если вам перевели, что он сказал и вам это страшно понравилось.
Итак, если о стране, или о людях, или о событиях рассуждает человек, который там не был, или был несколько раз, или имеет несколько знакомых - это информационный мусор. Так же я отношусь к оценке отдельного фрагмента первичного источника без представлений всего бэкграунда. Например, немецкий журналист мне может продемонстрировать фотку нацика в Украине, которую он сам сфоткал, но я лучше него разбираюсь, где у соседа закопан кулемет.
Еще раз об интегрированности и информированности, как критерии достоверности.
Я жила в Украине и регулярно там бываю - на Западе, Северо-Востоке и Центре. Я знаю социальный срез, как собственный карман. Я знаю, как и о чем эти люди говорят, чем живут и дышат, молодые и старые, в городах и селах. Я чувствую глубокую эмпатию к этим людям. Мне достаточно информационного намека, чтобы я могла увидеть место новости в общей картине событий.
Я была один раз в Крыму и ни разу не была в Донецке. У меня очень мало знакомых и родственников там. Поэтому я очень осторожно оцениваю любые новости оттуда.
Что касается новостей из России. Я была там всего один раз. У меня там есть родственники и хорошие друзья. Одним живется в России прекрасно, другим - не очень. И еще у меня есть остатки опыта совместного исторического пространства и этот опыт мне не нравился. Наблюдая за прямой речью нынешнего лидера России (первоисточник), мне кажется, что он хочет восстановить этот период. Я к этому отношусь резко отрицательно.
О США. Я там была один раз. В общем, мне понравилось. У меня там есть хорошие друзья. Им живется в США очень клево и они чего-то любят ту страну. Я доверяю их мнению, но мое собственное впечатление о США настолько схематичное и поверхностное, что я свое мнение стараюсь держать при себе, а чужие - фильтровать. Доверяю только знакомым.
Это я опять отклонилась. В новостях стоит помнить о заинтересованности сторон и учитывать дихотомию оценочных суждений, в зависимости от угла зрения: шпион и разведчик, освободительное движение и сепаратизм, аннексия и воссоединение, и т.д.
Таким образом, я считаю, что
1. Лучше всего разбираюсь в новостях о ГМО (я их умею делать своими руками);
2. Неплохо в событиях в Украине, но не всей (я там родилась и жила большую часть моей жизни);
3. Немножко хуже могу судить о событиях в Германии (я здесь пока живу, причем уже довольно долго);
4. Хуже разбираюсь в событиях в России (я там была один раз);
5. И почти совсем не разбираюсь в событиях других стран. Если так подумать, то они меня не очень-то и интересуют на самом деле.
Собственно такой оценочный шаблончик я прикладываю к генераторам и ретрансляторам новостей у меня в уютной днявочке.
И в завершение.
Как
И ведь не поспоришь.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-04-29 08:44 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 08:46 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 08:49 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 08:50 am (UTC)В чем удовольствие?
Вы раньше писали только на русском, а тут такая перемена!
no subject
Date: 2014-04-29 08:51 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 08:54 am (UTC)Откуда ваши предки?
no subject
Date: 2014-04-29 09:00 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:01 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:02 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:24 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:25 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:26 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:36 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 09:54 am (UTC)Например, Россия это СССР и т.д.
Поэтому мне любопытно, из каких мест на Украине ваши предки, где вы сами выросли.
У меня есть знакомый 1950 года рождения, жил в небольшом поселке под Кировоградом.
У него был старший товарищ, который периодически в шутку говорил ( дело было в 60-х годах 20-го века): "Вот придем мы к власти (украинцы) будем вас жидов и москалей вешать." Позже его товарищ высоко продвинулся в украинском КГБ.
Родители этого товарища переехали в под Кировоград из Западной Украины.
Я считаю, что это также последствия коренизации (украинизации) проводимой в СССР , так как украинский культурный проект изначально задумывался как антирусский ( достаточно почитать Шевченко ).
no subject
Date: 2014-04-29 10:30 am (UTC)no subject
Date: 2014-04-29 10:39 am (UTC)Вы же раньше писали на только русском, значит, скорее всего, русский язык является для вас родным языком.
Если же для вас родным языком является один украинских идиомов, то тогда прошу прощения.
Поэтому мне любопытно, из каких мест на Украине ваши предки, где вы сами выросли.
Болезнь украинизма свойственна и некоторым русским живущим на Украине ( Начинают отождествлять себя с воображаемым сообществом под названием украинцы) Кстати, для меня все те, кто говорит по русски является русским.
no subject
Date: 2014-04-29 11:03 am (UTC)В вашем русская языка к родительному падежу "украинских идиомов" не хватает предлога "из", а "по-русски" пишется с дефисом.
Слава Україні!
no subject
Date: 2014-04-29 11:09 am (UTC)Но вы поняли, что я хотел сказать?
Слава Україні!
Да ради бога, пусть существует.
Какой язык является для вас родным?
no subject
Date: 2014-04-29 11:23 am (UTC)Мои взгляды еще не анти-русские, но после ваших комментариев вполне могут такими стать.
no subject
Date: 2014-04-29 11:29 am (UTC)Русский язык сделали 200 лет назад, а украинский язык до сих пор делают, и делают так, чтобы он по-максимуму отличался от русского.
Поэтому даже такой щирый украинец, как Ющенко не говорит на украинском языке - он говорит на сумском идиоме.
народ - воображаемое сообщество
Есть книга под названием "Воображаемые сообщества", автор Бенедикт Андерсон.
А ваши посты стали антирусскими с началом нынешних событий на Украине.
no subject
Date: 2014-04-29 11:41 am (UTC)Ага, было дело. Помнится как раз тогда президентом Российской академии наук был украинский крестьянин.