![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesПрилетіла муза, аж дві. Перша муза була у вигляді фейсбукової сторінки одного знайомого мені районного відділу освіти, звідки я потрапила на відповідний сайт. Друга муза була проектом новобудови на Майдані Незалежності.
Я подивилась на це все, у мене спочатку трошки стала шерсть на загривку дибки, потім потихеньку вляглась.
Семесюк зробив коротке резюме з приводу проекту." За що точиться боротьба? За культуру, за якісний простір, за смак, за майбутнє, а не лишень за просто добробут і незалежність від Мордору. За тонкі речі. А хтось, в цей самий час, пропонує нам коштовний туркменський автовокзал в центрі Києва. При цьому цей хтось, сам по собі, хороша людина, скорш за все, але якась неймовірна неолітична магія примушує його, чомусь, займатися саме архітектурою, а не співом, або вулканізацією гумових виробів."
А я дивилась на річний план відділу освіти і думала приблизно те саме. На оце дивилась: "виставки творчих робіт «Таланти моєї сім»ї», «З бабусиної скрині», «Мамі подарунок своїми руками», змагання «Козакуйте, козаки», вікторини «Шляхами козацької слави», «Козацькі обряди», «Село з цілющою водою», урок мужності «Ми пишаємось, що ми - українці», «Пишаємось вами за вірність військовій присязі», «Партизанський рух», «Вони не з легенди», «Вулиці нашого міста, що названі іменами героїв ВВв», «Діти і війна»,«Ордени та медалі моєї родини», «Ви - перемогли. Ми - пам’ятаємо», «Партизанський рух». Усний журнал «Я люблю Україну». обласний етап конкурсу «Розкрилля душі», інформаційні куточки «Готуємось до ДПА»" . І фотки такі - шевченківське свято, патріотична виставка квітів, патріотичний урок в бібліотеці, святкування з нагоди якогось там ушанування.
Серйозно, мене реально стошнило. Більше 35ти років минуло і зовсім нічого не змінилось. Абсолютно ті самі свята, та сама формальність, ці самі бляха букети, тобто ікебана "Слава спортсменам України", ті самі зустрічі з ветеранами, тепер АТО, той самий фальшивий пафос, караваї, офіціоз і звіти. Невже радянський досвід патріотичного виховання не показав, що це все не працює абсолютно? Ще при моїй пам"яті проводились свята "15 республік 15 сестер", уроки мужності "касаясь трьох вєлікіх окєанов", а тепер у нас войнушка.
І що ми бачим? Знову те саме.
Я от думаю, що український вчитель, коли потрапить до німецької школи, його кондратій хватить. Ні тобі інформаційних куточків з пшеничними снопами, ні стендів "Гьотє наш керманич" (скільки я за своє шкільне життя цих патріотичних стендів перемалювала, мрак). Тобто інформаційний куточок ніби і є, але це така свалка проспектів, флаєрів і заляпана дошка об'яв "хор сьогодні збирається в такому-то класі після обіду", "запис на екскурсію до замку", "хто згубив рукавички, звертайтесь в секретаріат". В класах на стіні якщо щось і є, то це намальовані плакати до поточної теми - приклеєні як попало, різних розмірів і написані як попало. Головне зміст. В коридорах на стінах учнівські роботи і столи з інсталяціями, макетами, проектами. Нову недавно робили - гігантська скульптура зі старих черевиків прямо в холі. Позашкільні проекти повинні виглядати так.
І ще. Перший крок інноваційної освітньої реформації повинен виглядати так: відмінити патріотично-виховну роботу в школі взагалі. Заборонити словосполучення "патріотично-виховна робота" . Якщо в країні буде все гаразд, то і так всі будуть вихованими патріотами.
І ще особиста інновація. Заборонити конкурси букетів, якщо це не конкурси флористів. Бо це за крок до конкурсу патріотичних страв, зачісок, патріотичного макіяжу і патріотичного педікюру.
Я подивилась на це все, у мене спочатку трошки стала шерсть на загривку дибки, потім потихеньку вляглась.
Семесюк зробив коротке резюме з приводу проекту." За що точиться боротьба? За культуру, за якісний простір, за смак, за майбутнє, а не лишень за просто добробут і незалежність від Мордору. За тонкі речі. А хтось, в цей самий час, пропонує нам коштовний туркменський автовокзал в центрі Києва. При цьому цей хтось, сам по собі, хороша людина, скорш за все, але якась неймовірна неолітична магія примушує його, чомусь, займатися саме архітектурою, а не співом, або вулканізацією гумових виробів."
А я дивилась на річний план відділу освіти і думала приблизно те саме. На оце дивилась: "виставки творчих робіт «Таланти моєї сім»ї», «З бабусиної скрині», «Мамі подарунок своїми руками», змагання «Козакуйте, козаки», вікторини «Шляхами козацької слави», «Козацькі обряди», «Село з цілющою водою», урок мужності «Ми пишаємось, що ми - українці», «Пишаємось вами за вірність військовій присязі», «Партизанський рух», «Вони не з легенди», «Вулиці нашого міста, що названі іменами героїв ВВв», «Діти і війна»,«Ордени та медалі моєї родини», «Ви - перемогли. Ми - пам’ятаємо», «Партизанський рух». Усний журнал «Я люблю Україну». обласний етап конкурсу «Розкрилля душі», інформаційні куточки «Готуємось до ДПА»" . І фотки такі - шевченківське свято, патріотична виставка квітів, патріотичний урок в бібліотеці, святкування з нагоди якогось там ушанування.
Серйозно, мене реально стошнило. Більше 35ти років минуло і зовсім нічого не змінилось. Абсолютно ті самі свята, та сама формальність, ці самі бляха букети, тобто ікебана "Слава спортсменам України", ті самі зустрічі з ветеранами, тепер АТО, той самий фальшивий пафос, караваї, офіціоз і звіти. Невже радянський досвід патріотичного виховання не показав, що це все не працює абсолютно? Ще при моїй пам"яті проводились свята "15 республік 15 сестер", уроки мужності "касаясь трьох вєлікіх окєанов", а тепер у нас войнушка.
І що ми бачим? Знову те саме.
Я от думаю, що український вчитель, коли потрапить до німецької школи, його кондратій хватить. Ні тобі інформаційних куточків з пшеничними снопами, ні стендів "Гьотє наш керманич" (скільки я за своє шкільне життя цих патріотичних стендів перемалювала, мрак). Тобто інформаційний куточок ніби і є, але це така свалка проспектів, флаєрів і заляпана дошка об'яв "хор сьогодні збирається в такому-то класі після обіду", "запис на екскурсію до замку", "хто згубив рукавички, звертайтесь в секретаріат". В класах на стіні якщо щось і є, то це намальовані плакати до поточної теми - приклеєні як попало, різних розмірів і написані як попало. Головне зміст. В коридорах на стінах учнівські роботи і столи з інсталяціями, макетами, проектами. Нову недавно робили - гігантська скульптура зі старих черевиків прямо в холі. Позашкільні проекти повинні виглядати так.
І ще. Перший крок інноваційної освітньої реформації повинен виглядати так: відмінити патріотично-виховну роботу в школі взагалі. Заборонити словосполучення "патріотично-виховна робота" . Якщо в країні буде все гаразд, то і так всі будуть вихованими патріотами.
І ще особиста інновація. Заборонити конкурси букетів, якщо це не конкурси флористів. Бо це за крок до конкурсу патріотичних страв, зачісок, патріотичного макіяжу і патріотичного педікюру.
