progenes | У фашистському логові

Стукає якось

tassadar_ha в приват і каже (цитую):" Ми зараз готуємо конференцію ІТ Арена у Львові на стадіоні. Хотів би запросити тебе як спікера. Переліт, проживання - це все оплачуємо ми. Тобі сподобається". Я собі подумала, - от нахаба, звідки він знає, що мені сподобається? До того ж

tassadar_ha ще в очі ніколи не бачила, хоч у мене ще особливих розчарувань від розвіртуалізації ніколи не траплялось. Ну таке, я взяла і погодилась.

Аби мене підбадьорити, прислав мені демотиватора.

Їхала, до речі, вперше автобусом маршрутом "Von Zuhause direkt nach Lemberg". Як виявилось, нічого страшного, не рахуючи тортур серіалом "Сільський вчитель". Про це буде окремий пост. Їду собі і думаю - ну, гірше не буде, принаймні подивлюсь місто. Ніяких особливих очікувань у мене не було, думаю - буде якийсь айтішний мєждусобойчик, ну таке. Я і айті - це такий собі інь і янь, антоніми. У мене мобільнік з кружальцем з дірочками. Он tani flint з Бонком пообіцяла приїхати пообніматись - це і буде приємний запланований сюрприз, - втішала я себе. А бандерівська хунта це страшна казка і вигадки пропаганди.

Прибуваю, я значить, в Львів і потрапляю у казку. Погода - аномальне бабине літо в контексті Льовову просто супер. Мєждусобойчик виявився гігантським івентом на півтори тищі учасників. Звісно, я почувалась натуральним динозавром, але це нормально. Хто ж дасть рішучу відсіч швидкому прогресу, як не я?

Все виглядало цілком цивілізовано, поки надвечір не замалювалась кавалькада фашиствующих молодчиків і потягла учасників на ~~огляд нічного Львова~~ нічну тріумфальну ходу з заходом до станції метро бабо-параскинська

Після цього повели до львівських кнайп їсти російськомовних немовлят. Для деяких естонських програмістів похід завершився в карцері криївки. Розправою над російськомовними заправляли

gns_ua (розвіртуалізація і сюрприз року) та

tassadar_ha (відомий фошист). Але це був тільки початок. Бо наступної ночі, скуштувавши язика, здається, Толстого чи Тургєнєва, прямо в американському гарнізоні і натиривши чимало російського газу, молодчики влаштували факельну ходу з вшануванням пам'яті Бандери криваво-червоними трояндами, примушуючи мене,

old_ufo, його вагітну жінку та супутницю на височенних каблуках крокувати через все місто по львівській бруківці до пам'ятника і урочисто покладати квіти десь о 12й ночі.

Нарешті мені вдалось вирватись з цупких пазурів бандерівців і я нарешті мала змогу якогось вечора таємно зустрітись з російськомовними друзями під пальмами в Атлясі і отримати в подарунок Обриво, яке я прочитала в ту ж ніч, як ковток свіжого російськомовного повітря. Втім, там також йдеться про нелегке життя столиці, де править хунта.

Я була наївна, коли гадала, що на цьому всі мої митарства скінчились. Наступного дня бандерівська хунта дістала якісь свої гаджети і викликала Вія, тобто

mamay_m з чарівною свитою, і виявилось, що досі це були квіточки, а тепер все розпочалось по-справжньому прямо в галицькій жидівській кнайпі під золотою розою з переходом в ресторан сала, звідти на лівий берег (здається, це була річка Стікс) і так далі, прямо до Правди.

Щоб я не дуже швидко втікала, до мене прикували ящик пива, звеліли везти в Дойчлянд і отруїти там когось на октоберфесті. Потім надавали ще купу солодких гостинців так, що в результаті моя валіза була непідйомна. Наприкінець

gns_ua звелів дати клятву правого сектора і причепив на руку червоно-чорну мітку. Це все, що вам треба знати про бандерівську гостинність.

Документальні фотосвідоцтва будуть згодом, бо після такого конче треба в санаторій. На вихідних саме святкування ювілею каратешної федерації для коричневих і чорних поясів. Дивлюсь, в програмі 7 тренувань, 2 скалолазання і одне розпиття пива. Дєті в порівнянні з бандерівцями.