Частина 3.
Потім фб-юзери Mikołaj Grzeczuch та Sergey Shelpuk погрузили мене на потяг і повезли в Карпати, мугикаючи щось фашистське. Потяг - це прикольно. Ну потяг всі знають, пасажирський, такий гігантський, чмихає. На пероні провідниця в шинелі. І тут такий квиток на айпеді. Зустрілись дві епохи. Повинна я казати, що інтернет у кожного в кишені?
В Славському вперше і востаннє я була 25 років тому. Тоді ми, студенти-буцім-то лижники, жили на віранді у якоїсь гадзині. За бортом було -25, на віранді трохи тепліше. Десь -10, не більше. Вода у відрі промерзла не до дна. Курорт.
25 років по тому до вокзалу підкотила бричка. Гаразд, не бричка, трансфер до Вежі Ведмежої. Ну що вам сказати про Вежу. Нічого не скажу, дивіться самі. В меню, крім їжі (багато), звіринець з папугами, кроликами, дикими кабанами, поход зраненьку по ведмежим тропам, стрілянина в пейнтбольному тирі, прогулянка на гору, криївка в тренувальному таборі правого сектору, і що там ще було? О! лук і стріли. Це далеко не повний перелік страв. Я відчувала цілком телячий захват. Загалом однозначно #перемога.
Звісно, треба розуміти, що це оаза. Тобто варто зійти з тропи і вийти за межі, то місцями починається натуральна #зрада. Але якщо знати, що ще 25 років там була виключно #зрада і віранда на -10, то мушу сказати, що прогрес просто гігантський. Це #перемога! Знову ж таки, ціну не кажу, щоб не заманювати. Загалом було просто супер, не рахуючи людожерського розміру порцій їжі.
Потім назад у Львів. І знову кнайпи, причому вже на сніданок.У Львові на сніданок подають невеликий візок вишуканої їжі (розмахує руками, демонструючи розмір), а потім ведуть запити кудись півлітрою пива з воблою. Після кнайпи, скориставшись миттєвою слабістю, гостей ведуть в книгарню. В книгарні приємно - майже всіх знаєш особисто. Я маю на увазі авторів. Поздоровкалась за ручку з половиною фейсбукових френдів (помацала обкладинку). Тут потрібно вловити момент, коли втікати. Бо не зчулась, як вийшла зі стопкою книжок. Я саме прикинула, що в валізу це ще поміститься, хоч вона вже непідйомна, і зраділа. Але рано раділа, бо потім мене нагрузили ще пивом з "Правди". Щоб здивувати німецьких прикордонників. (Не знаю, #перемога чи #зрада).
Вже сидячи в автобусі, кувала плани помсти. Наступного разу повезу галушки в Україну. Інтернет закінчився в той момент, коли я побачила вивіску "Європа". #зрада.
Потім фб-юзери Mikołaj Grzeczuch та Sergey Shelpuk погрузили мене на потяг і повезли в Карпати, мугикаючи щось фашистське. Потяг - це прикольно. Ну потяг всі знають, пасажирський, такий гігантський, чмихає. На пероні провідниця в шинелі. І тут такий квиток на айпеді. Зустрілись дві епохи. Повинна я казати, що інтернет у кожного в кишені?
В Славському вперше і востаннє я була 25 років тому. Тоді ми, студенти-буцім-то лижники, жили на віранді у якоїсь гадзині. За бортом було -25, на віранді трохи тепліше. Десь -10, не більше. Вода у відрі промерзла не до дна. Курорт.
25 років по тому до вокзалу підкотила бричка. Гаразд, не бричка, трансфер до Вежі Ведмежої. Ну що вам сказати про Вежу. Нічого не скажу, дивіться самі. В меню, крім їжі (багато), звіринець з папугами, кроликами, дикими кабанами, поход зраненьку по ведмежим тропам, стрілянина в пейнтбольному тирі, прогулянка на гору, криївка в тренувальному таборі правого сектору, і що там ще було? О! лук і стріли. Це далеко не повний перелік страв. Я відчувала цілком телячий захват. Загалом однозначно #перемога.
Звісно, треба розуміти, що це оаза. Тобто варто зійти з тропи і вийти за межі, то місцями починається натуральна #зрада. Але якщо знати, що ще 25 років там була виключно #зрада і віранда на -10, то мушу сказати, що прогрес просто гігантський. Це #перемога! Знову ж таки, ціну не кажу, щоб не заманювати. Загалом було просто супер, не рахуючи людожерського розміру порцій їжі.
Потім назад у Львів. І знову кнайпи, причому вже на сніданок.У Львові на сніданок подають невеликий візок вишуканої їжі (розмахує руками, демонструючи розмір), а потім ведуть запити кудись півлітрою пива з воблою. Після кнайпи, скориставшись миттєвою слабістю, гостей ведуть в книгарню. В книгарні приємно - майже всіх знаєш особисто. Я маю на увазі авторів. Поздоровкалась за ручку з половиною фейсбукових френдів (помацала обкладинку). Тут потрібно вловити момент, коли втікати. Бо не зчулась, як вийшла зі стопкою книжок. Я саме прикинула, що в валізу це ще поміститься, хоч вона вже непідйомна, і зраділа. Але рано раділа, бо потім мене нагрузили ще пивом з "Правди". Щоб здивувати німецьких прикордонників. (Не знаю, #перемога чи #зрада).
Вже сидячи в автобусі, кувала плани помсти. Наступного разу повезу галушки в Україну. Інтернет закінчився в той момент, коли я побачила вивіску "Європа". #зрада.
no subject
Date: 2016-03-24 12:33 pm (UTC)+++ Інтернет закінчився в той момент, коли я побачила вивіску "Європа".
У нас ровно наоборот, когда едешь поездом СПб-Хельсинки, интернет появляется в момент въезда в Финляндию (до того момента тоже немного есть, примерно 2 минуты из каждых 10).
no subject
Date: 2016-03-24 01:15 pm (UTC)Подозреваю, что ты про интернет шутишь. Почему бы у вас не быть такой же халяве, как во Льовове?
no subject
Date: 2016-03-24 01:30 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 03:10 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:08 pm (UTC)от мене Київ першим, чим здивував - то допотопними тролейбусами та автобусами... у нас у Донецьку, коли він не був ще захарівкою, автобуси та тролейбуси були сучасні та з елекронними квиткопробивцями, а сталеві совецькі компостери я звоу побачила тільки у столиці...
так що всякому городу нрав і права, як ото класик казав...
приїздіть уже до Киева, а? ну шо ото всі блага тільки Львову????
no subject
Date: 2016-03-24 01:16 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:29 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:51 pm (UTC)я майже все літо буду там (на права здаватиму). я ТАК скучила, що готова була до тебе в Німеччину їхати. зізнавайся давай як тебе пивом пригостити. у мене такий бар на політехе є улюблений! там грибочки лісові на пательні...мм.. =)
no subject
Date: 2016-03-24 01:54 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 03:54 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-26 12:14 am (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:49 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:51 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:52 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 01:53 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 02:07 pm (UTC)бляписи. радий бачити, шо ти у тонусі )
no subject
Date: 2016-03-24 03:24 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 04:41 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 04:05 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 05:51 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-24 05:52 pm (UTC)no subject
Date: 2016-03-26 12:12 am (UTC)P.S. Згадувати якихось фб-юзерів у ЖЖ - ото #зрада так #зрада.
no subject
Date: 2016-04-22 02:12 pm (UTC)no subject
Date: 2016-04-22 02:18 pm (UTC)