![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesВ 60х роках минулого сторіччя світова наука про харчування переймалась двома теоріями, який саме компонент харчування викликає ожиріння і асоційований з серцево-судинними захворюваннями.
Британський науковець Джон Юдкін притримувався теорії, що справа в цукрах. Натомість американський дослідних Ансель Кіс (той, що популяризувсв середземноморську дієту) - вважав, що справа в насичених жирах, атеросклероз, отето всьо.
Забігаючи трошки наперед нагадаю (я колись писала про жири), що спостерігалось. Месидж про небезпеку жирів дійшов до американців і вони дійсно серйозно редукували споживання жирів, але вже в 70х роках став спостерігатись приріст ожиріння і смертність від серцево-судинних захворювань також зросла. Втім, треба було ще 30 років, щоб роздуплитись і збагнути, що популяція вживає забагато цукру.
Відверто кажучи, цей момент мене дивував, чому так довго тривало. Як виявилось, цукрова індустрія ще декількома роками раніше розпізнала загрозу свому продукту і почала кампанію по впливу на вчених.
На цьому тижні журнал JAMA Intern Med опіблукував цікаву інформацію. В 1967 році в поважному журналі "New England Journal of Medicine" вийшла стаття поважних гарвардських професорів Fredrick Stare, Robert McGandy та Mark Hegstedt - які, розглянувши кореляцію захворювань зі споживанням жирів і цукру і панівні гіпотези, замели під коврик інфу про цукри і зробили акцент на небезпеці споживання жиру.
Аналіз історичних документів того часу показав, що всі три поважних гарвардських професори отримали гроші від цукрової індустрії (по 50 тисяч доларів) за фаворування жирової теорії.
Журнал "New England Journal of Medicine" до 1984 не вимагав декларацію конфлікту інтересів.
Гіпотеза демонізування жирів і закривання очей на цукри проіснувала, як не дивно, до недавнього часу. Ще зовсім недавно в FAQ порадників по харчуванню для підлітків я зустрічала інформацію, що цукор не викликає ожиріння взагалі.
Британський науковець Джон Юдкін притримувався теорії, що справа в цукрах. Натомість американський дослідних Ансель Кіс (той, що популяризувсв середземноморську дієту) - вважав, що справа в насичених жирах, атеросклероз, отето всьо.
Забігаючи трошки наперед нагадаю (я колись писала про жири), що спостерігалось. Месидж про небезпеку жирів дійшов до американців і вони дійсно серйозно редукували споживання жирів, але вже в 70х роках став спостерігатись приріст ожиріння і смертність від серцево-судинних захворювань також зросла. Втім, треба було ще 30 років, щоб роздуплитись і збагнути, що популяція вживає забагато цукру.
Відверто кажучи, цей момент мене дивував, чому так довго тривало. Як виявилось, цукрова індустрія ще декількома роками раніше розпізнала загрозу свому продукту і почала кампанію по впливу на вчених.
На цьому тижні журнал JAMA Intern Med опіблукував цікаву інформацію. В 1967 році в поважному журналі "New England Journal of Medicine" вийшла стаття поважних гарвардських професорів Fredrick Stare, Robert McGandy та Mark Hegstedt - які, розглянувши кореляцію захворювань зі споживанням жирів і цукру і панівні гіпотези, замели під коврик інфу про цукри і зробили акцент на небезпеці споживання жиру.
Аналіз історичних документів того часу показав, що всі три поважних гарвардських професори отримали гроші від цукрової індустрії (по 50 тисяч доларів) за фаворування жирової теорії.
Журнал "New England Journal of Medicine" до 1984 не вимагав декларацію конфлікту інтересів.
Гіпотеза демонізування жирів і закривання очей на цукри проіснувала, як не дивно, до недавнього часу. Ще зовсім недавно в FAQ порадників по харчуванню для підлітків я зустрічала інформацію, що цукор не викликає ожиріння взагалі.
