Воду в ступе

[progenes]

В то время, как рядовой украинец гадает будет ли дефолт или не будет, академия наук Украины выбрала новых академиков. Волну на порочную в корне структуру гнали уже давно. В 2006 году высказались даже в Nature о надеждах на перемены в украинской науке. Вроде как с такой трибуны шансы больше докричаться. Однако с тех пор ничего не поменялось, а кое-что даже ухудшилось. Например, в этом году выборы в академию проходили без предварительного опубликования списков кандидатов.

Хотя здоровые силы еще есть и теплятся они тут. Как раз вышла замечательная статья об оценке качества академии и академиков исходя из индекса цитирования, как критерия. Результаты плачевны.
Судя по индексу цитирования статей украинских ученых на душу населения мы практически позади планеты всей. Если завтра, например, провести черту по индексу цитирования и отрезать все, что ниже (не скажу ниже чего), но останется примерно 10%, вклад которых в процесс мирового начного познания ощутим, а потерю остальных 90% мир не заметит совершенно. Можно спорить, насколько индекс цитирования достоверный критерий, но хотя бы факт публикации в реферируемом журнале необходимое условие для внесения идей в мировой дискуссионный процесс. В общем, любителям рейтинов можно посмотреть на уровень академиков и сделать соответствующие выводы. Хотя там даже есть чем гордиться и это не гуманитарные науки.

Из хороших новостей. В ЖЖ опять объявился палеонтолог, эволюционист и хороший ученый Александр Марков macroevolution. Кто еще не зафрендил, то я не понимаю почему.

Comments

[barcaroly.livejournal.com]

Дякую за приклад. Втім, висновок ваш вважаю поспішним.

Якщо розглянути дії французької редакції з точки зору неймінгу, вони повелися як типові кібесквоттери, що забивають імена конкурентів в інших доменах в надії на помилку набору адреси. Ну ось google.ua, наприклад, в такому стані зараз знаходиться.

Тобто аналіз ситуації мені здається правильним, дії для подолання - хибними. Брендом видання теж треба було б опікуватися. А так вийшло, "Це не той справжній Журнал Психології, а з Парижу". Тобто рішення не бездоганне й про чистоту досліду не йдеться.

До того ж ви не вказали, чи мали французи й англійці рівні:
наклад
обсяг
періодичність

і чи не корелюють ці дані з індексами цитування. Це хтось перевіряв?

Про доцільність перекладу статей англійською навіть сперечатися не хочеться. Але в мене виникло питання про зворотні переклади й можливість передруків.

Чи прийнято в науковому середовищі публікувати локальні переклади отих проривних статей? Як посилаються в таких випадках? Чи може автор друкувати одну статтю в декількох виданнях? Тощо.

[shao-s.livejournal.com]

Читайте уважніше: не "Журнал Психології", а "Журнал Фізіології".
Тепер по суті справи.
Періодичність виходу у французів вища: раз в 10 днів проти 2 рази на місяц в англійців.
Обсяг номеру приблизно рівний.
Наклад зараз значення не має. Тому що в паперовому вигляді вже ніде (навіть у нас в Україні) журнали по прямому призначенню практично не використовуються. Як максимум, для роздавання автографів на авторських екземплярах. Тому саме паперовий наклад у сучасних наукових журналів є дуже малим (від однієї-двох сотень до однієї-двох тисяч, але останні дуже рідкісні). Наукова ж робота ведеться по електронним примірникам. Зокрема тим, що знаходяться пошуком на http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez - це для природничих наук та медицини, але такі самі системи є для гуманітаріїв, фізиків, і т. ін. Більш того, вже близько 20-25% наукових журналів на папері не виходять взагалі.
Про дослідження не чув, але і по моїм відчуттям, і по викладеним фактам здається, що помітної кореляції перерахованих вами показників з індексом цитування немає.

Публікування перекладів статей локалізованими мовами квітло за радянської влади: на тому, що називалось "реферування", годувалась чимала спільнота англомовних наукових співробітників, а радянський (згодом російський) ВИНИТИ, що випускав реферативні збірки, був інститутом-монстром. Тепер, з розвитком інтернету та розповсюдженням англійської мови, дана сфера практично відмерла. Частково переродившись в "перескази" в розділах "наука та технології" у масових виданнях, котрі вважають себе "серйозними". Але там журналісти пишуть таке, що науковець, прочитавши, починає рвати волосся по всіх місцях на тілі - сам мав чимало скандалів з журналістами на цю тему, зокрема в ЖЖ. Друкувати одну статтю в кількох виданнях заборонено. Тих, кого на цьому ловлять (навіть не на друку, а на відправленні ідентичних текстів в різні журнали одночасно), звичайно карають. Стандартно - забороною на друк в цих журналах на 1-5 років. Ну, і досить потужним тиском "громадської думки". В науковому середовищі це вважається неприпустимим.