Про хороше

[progenes]

За що люблю український сегмент інтернету, то це за кипучу діяльність. Кинь зерно - одразу проростає. Написала колись про одного шарлатана, в пост прибіг справжінй живий депутат - треба в цьому серйозно розібратись! Дав якісь розпорядження своїм і побіг по справам далі. Збираються якісь ініціативи молодих науковців, штурхають один одного і депутатів, кучкуються і вигадують цікаві концепції. Я вже не кажу про волонтерів, це взагалі якісь вперті мурахи. Написала про патріотичне виховання, блогери підхопили, одразу замалювались журналісти, фейсбук РОНО також відугкнувся.

Оскільки я зараз трохи занурилась в тему патріотичного виховання, то трохи поглиблю концепцію, як це має бути по-людськи. Це має бути цікаво небайдужим батькам і, звісно, вчителям.



Швейцарський педагог Песталоцці казав про виховання дітей - це тільки любов і приклад і більш нічого. Є абсолютно чіткий критерій, як відрізнити псевдопатріотичний псевдозахід від корисного. Те, що батьки будуть робити з дитиною і для дитини, коли залишаться з нею наодинці - це все нормальні виховні заходи: вчити математику, читати книжку, грати в футбол, малювати, сходити в кіно, копати картоплю, майструвати, дискутувати. Це все правильно. Але тільки божевільний батько примусить дитину гарно вдягтись, взяти в руки кольрові прапорці, стати на стільчик і урочистно декламувати щось про небесну сотню або Шевченка, камлаючи - він навчив нас патріотизму. Ну що? Не так? Ну або мама вдома зробить букет і повісить на нього бірку “Слава українським спортсменам!”.

Давайте підсумуєм, що нам треба для патріотичного виховання. Треба відмінити всі примусові патріотично-виховні заходи, уроки мужності, пафосні ушанування. Школі залишити одні маленькі, але важливі рамки - проводити будь-які заходи, але тільки для дітей і заради інтересів дітей, а не держави. Нехай держава сама спочатку розбереться з корупцією, фінансами, реформою і війною. Як тільки діти побачать приклад цієї боротьби дорослих за гідну державу, більших патріотів годі буде уявити.

Концепція всіх заході проста - “Дитина в центрі уваги”. Всі заходи проводяться для дитини - щоб їй було цікаво і вона мала змогу сама зібрати життєвий досвід, рокрити свій потенціал.

Якщо це концерт, то саме такий концерт, який би дітлахи влаштували своїм батькам. Я не уявляю, що вони змогли б прикрасити його гаслом «Пишаємось вами за вірність військовій присязі». Це буде просто концерт, або хіба що сімейний конкурс на голосистість.

Якщо це літературний вечір, то це перш за все вірші і дискусія. Жоден з батьків не почне розмову з урочистої промови і не влаштує до цього виставку "Шевченко в житті нашої сім"ї", а сяде разом з дитиню на дивані і почитає.

Якщо батьки захочуть розповісти дитині про події на Майдані і своє до цього ставлення, то вони не будуть для цього святково вдягатись, прикрашати хату жовто-блакитними кульками і декламувати вірші і грати на баяні. Я просто разом послухають "плине кача". В тишині послухають. І помовчать.

Що можна ще робити разом з дітьми? Ходити на екскурсії, разом майструвати з паперу, з тканини, з дошок, з чоботів, з квітів, шалаші з гілок, робити експерименти хімічні, фізичні, біологічні, бігати по місту з квестом, грати в ігри на змагання та кооперацію, за столом, в спортзалі або на вулиці, перевдягатись в ковбоїв і індіанок, в принців і розбійниць, вдавати себе клоунів і акторів, колупатись в землі, рахувати равликів, пекти хліб і торти, потім їх продавати і купувати на виручені гроші папір, ножниці і клей, варити борщ і разом його їсти, знімати фільми, робити фото, допомагати в лікарні або дитсадку, співати літнім людям, робити танцювальні флешмоби, фехтувати, борюкатись, тощо. Це буде недосконало, можливо, не буде гарно і вишколено, саморобні макети міста будуть криві, "наукові дослідження" наївні, борщ - пересоленим, а дискусія спочатку млява і нецікава. Але це буде продукт дитячого досвіду, найціннішого, що може взагалі бути.

У вас є дитина? А може ви в батьківському комітеті? І в школі проводять формальні заходи в північнокорейському стилі? Протестуйте! Пропонуйте концепцію “Дитина в центрі уваги”.

Comments

[stoshagownozad.livejournal.com]

от підтримую несамовито.

[kalamutka.livejournal.com]

Я вже не хочу для когось. Набридло. Протести не допомагають: календар присвячений Шевченку повинен бути узгождженого формату і розміру шрифта; на малюнкові потрібно писати Слава Україні і т.п.
Навіть волонтерство таке як воно є мене не приваблює, навпаки мене дратує цей піар по телебаченню, у фейсбуці. Чомусь при активному тиску я згадую проф. Преображенського "Не хочу".

[progenes.livejournal.com]

Абсолютно нормальна реакція на активний тиск.

[svitovyda.livejournal.com]

колись вичитала, що за статистикою якихось підрахунків юнеско середньостатистичний час, який проводить батько в україні зі своїми дітьми - 4 хвилини. пруф не найду, але якось дуже вірю.
їм багатьом влом просто поспілкуватись зі своєю власною дитиною, щось разом зробити, щось взагалі хорошого зробити по хаті (малій дитині ще не зрозумілі абстрактні категорії "він заробляє гроші" - вони бачать батька як некомпетентну в хатніх справах людину), і тому їм легше сказати "захід нав'язує моїм дітям безхарактерність, толерастію" і т.п., ніж подивитись в дзеркало. тому їм так само легше вважати всяку ритуальну хуйню типу виряжання в парадний одяг з пафосною музикою, букетами, прапорами і зубренням віршів - нормальним канонічним патріотичним правильним вихованням, аніж сісти з дитиною на диван і почитати шевченка чи послухати в тиші "пливе кача".

[progenes.livejournal.com]

Значить треба буде цим займатись, як завжди, мамкам.

[kalamutka.livejournal.com]

Я не вважаю прослуховування Шевченка або Качі дома на дивані ані правильним вихованням, ані нормою спілкування.

[progenes.livejournal.com]

Замініть Шевченка на будь-якого іншого поета або письменника, а Качу на будь-який важливий особисто для вас трагічний момент. Це лише приклади.

[kalamutka.livejournal.com]

Кому і навіщо потрібен трагізм? Навіщо засмучувати дітей? Книжки ми читаємо кожен день, але цікаві, а не з обов*язкової програми.

[progenes.livejournal.com]

Я гадаю, що так діти набираються досвіду, як переробляти трагічні емоції. Трагізм - це частина життя.

[pani-kotska.livejournal.com]

Шевченко дуже цікавий. Його зі мною почала читати бабуся, а потім, років з 15 до 20 я перечитала багато його творів. Це - як з оливками, якщо вам вони не до вподоби, надто кислі - не значить, що нікому не потрібні ;)
Колись у нас в програмі був і Висоцький, і Пастернак, і "Камо грядеші": хтось читав все, і поза програмою також, комусь і інструкція до шампуні давалась важко... То що, відмінити все? Чи вважати цікавим те, що споживає більшість? На уроках музики розбирати не набридлу класику чи бітлів, я співати шансон, бо він же найпопулярніший?
Я можу без напруги читати з дітьми Шевченка, Лесю Українку, так же як можу сучасні книжки про драконів чи обговорювати Гарі Потера.
Якщо ви обходите стороною складні твори та не приймаєте трагізму - можливо, це наявна психотравма то варто її пропрацювити. Вибачте, якщо втрутилася не в своє, але ж ви втручаєтесь в моє, перекреслюючи те, що є одним з аспектів моєї норми спілкування.

[kalamutka.livejournal.com]

Деякі речі мають сенс лише у свій час. Той же Шевченко або Кача у Майданівському переспіві.
А ось та Кача, що є у нас вже років 5-7, то така собі нормальна (а не трагічна-трагічна) пісенька Чубая зі збірки Наші партизани. Але дітям більш подобається ТНМК, Тартак, Перкалаба, Скрябін... Чим не патріотичні гурти?
Але Шевченко не для дітей, як на мене. Дивлюсь на дитячому порталі вірші Шевченка, що для дітей рекомендовані: "Над Дніпровою сагою", "Ой стрічечка до стрічечки", "Садок вишневий" - це дійсно дитяча поезія? З 15 - можливо, але то вже не діти, а підлітки. Дітям воно невмісне.

Трагізм, трилери, страшні казки ми дійсно оминаємо з появою молодшої доньки. Вона не приймає нічого подібного, це її особливість. До того ж чоловік вже рік як воює, ми часто приїзджаємо і живемо поряд з Донецьком (40-60 км). Тай взгалі я вважаю, що трагізма забагато у житті, щоб ще й читати та слухати щось подібне задля виховання.

[user-ami.livejournal.com]

Ну так если ребёнок маленький, он же всё равно ещё не знает, что это, может быть, входит в школьную программу и потому неинтересно!

[ueoby.livejournal.com]

Раньше с удовольствием читал блог, как пошла политика, да еще и на украинском, непонятно(( а жаль.

[progenes.livejournal.com]

http://progenes.livejournal.com/257101.html

[the-mockturtle.livejournal.com]

З того, що я бачу на прикладі студентів, і з того, що чую від колег, які працюють у середній школі, випливає прикрий висновок: значному відсотку батьків просто не цікаво із власними дітьми. Звідси це одвічне "нема часу, бо заробляю гроші", звідси очікування, що школа в особі пересічної Маріванни "мусить виховати" краще за батьків, звідси юрба репетиторів і якась скажена кількість секцій, гуртків та іншої регламентованої позашкільної активності, "щоб дитина була під наглядом та не вешталася по вулицях". Якось під час обговорення методів розвитку культури читання я запитала студентів (десь 93-94 років народження), чи можуть вони пригадати досвід читання та обговорення книжок разом із батьками, як це пропонує, скажімо, Даніель Пеннак. З двадцятьох такий досвід мав лише один.
Іноді я думаю, що батьківська громада не волає в голос і не втручається у виховний процес саме тому, що насправді така ситуація усіх влаштовує: Маріванна робить вигляд, що виховує, батьки роблять вигляд, що беруть участь.

[progenes.livejournal.com]

Але, разом з тим, є купа енергійних батьків, які страшенно переймаються своїм чадом і готові морочити школі голову. Тут в Німеччині їх називать Helikopter-Eltern. Їх кипучу енергію можна і треба направити в конструктивне русло. Потім ще є активні молоді батьки, сама таких знаю, які самі організовують для дітей цікаві свята. Минулого року був геніальний проект "Канікули на районі"
http://hmarochos.kiev.ua/2015/02/10/kanikuli-na-rayoni-yakimi-buli-poznyaki-tsogo-lita/

[the-mockturtle.livejournal.com]

У Штатах так само - helicopter parents, але, принаймні, в університеті, де я стажувалася, це словосполучення було позбавлене компліментарних конотацій і позначало підвищений ступінь батьківського оскаженіння :)
Проект дійсно класний. Але організатори так само визнають: "На всі ці заходи батьки приводили дітей і, в основному, чекали поруч".
В мене влітку на дачі щовечір біля телескопу черга із сусідських дітлахів, і хоч би раз хтось із батьків принаймні вигляд зробив, що астрономія - то цікаво.

[progenes.livejournal.com]

Так воно і означає підвищений ступінь батьківського оскаженіння. У нас helicopter parents називаються неполіткоректно "батьки йобнуті". Я бачила таких, коли від потужного напору гнулись і управління освіти, і вчителі втікали у вікно. Але коли їх ініціативу спрямувати в конкретні бойові завдання, то буде толк.

>В мене влітку на дачі щовечір біля телескопу черга із сусідських дітлахів, і хоч би раз хтось із батьків принаймні вигляд зробив, що астрономія - то цікаво.

Так тут в Дойчлянді та сама фігня. У більшої половини дітлахів, які я треную на карате, я жодного разу не бачила батьків, за деякими бігаю слідом, аби вони оформили заявку на соціальну допомогу, деякі були, чисто подивитись і тільки двох вдалось заангажувати.

[the-mockturtle.livejournal.com]

Із власного досвіду пригадую хіба що випадок, коли батьки однієї з моїх студенток, пришелепкуваті релігійні фанатики, накатали на мене скаргу через те, що я нібито підбурюю дітей до сатанізму й самогубства, змушуючи їх читати єретичних постмодерністів та есей "Абсурд і самогубство" отого свого Камя :) А "Коханець леді Чатерлей", якого вони знайшли у переліку літератури, - то взагалі роман про секс, про який дитині на четвертому курсі навіть і замислюватися не варто!
А якби у Дойчлянді у пересічній школі раптом запровадили увесь той квазіпатріотичний маразм вітчизняного зразку, якою була б реакція батьків?

[progenes.livejournal.com]

Ржу про Камю і Лоуренса.

В Дойчлянді, скажімо так, забуксувало б вже на початку реалізації. Третина батьків сказали б, що на дирндл і лєдерхозе у них нема грошей, двійко активних сказали б, що раз так, то ми не маєм права їх дискримінувати, тому маразм буде прикрашено виключно прапорцями з магазину mäc geiz. підготування до шкільне свято батьки проігнорують 100%, Батьківський комітет пересвариться, бо половина голосують за консерваторів, третина за соціалістів, а найактивніші - зелені, які вимагатимуть замість квазіпатріотичного маразму вегетаріанський день і демонстрацію біля собачого притулку. Врешті решт все закінчиться все походом в зоопарк.

[gegmopo4.livejournal.com]

Признайтеся, від вас вчителі тікали в вікно?

[progenes.livejournal.com]

Було діло. Правда, не втікали, щоб зовсім у вікно. Але мене згодом попустило, я набралась досвіду і увійшла в конструктивне русло.

Потім тут вчителі хитрі. Я бачила смішний приклад, які вони можуть бути підступні з цими надмірно заклопотаними батьками. Спочатку батьки ходять самі в школу, грюкають кулаком, щось вимагають для дитинки. Тоді ініціатива переймається і школа починає постійно сама запрошувати цих батьків на розмову і нагружати їх. Батьки починають запарюватись і врешті-решт махають рукою.

[gegmopo4.livejournal.com]

Ось це конструктив.

[e-1-off.livejournal.com]

Насправді біда не в патріотичному вихованні, як такому. Біда в совковому формалізмі, що пронизує наші дитячі садки та школи згори донизу. І, якщо від нього не позбавитися, то і "Дитина в центрі уваги" перетвориться на безґлузду та беззмістовну формальність.

[gegmopo4.livejournal.com]

Саме так.

[progenes.livejournal.com]

Не згодна з двох причин.
1. Майже в будь-якій пересічній школі є ентузіасти. Вони навіть ці північнокорейські свята проводять з захватом. Це ж треба купу зусиль прикласти, щоб таке організувати.
2. Німеччина, до речі, також сильно заформалізована. Вони не проведуть жодного позашкільного заходу, якщо на це нема розпорядження. Іноді вони самі на себе беруть зобов"язання, але також все це чітко регламентують. Наприклад, щороку ми на засіданні клубу узгоджуємо план роботи. Після цього взагалі не обговорюється - хочу, не хочу, є натхнення, нема натхнення. По плану положено змагання на конкретне число? Умри, але проведи і прозвітуйся.

[gegmopo4.livejournal.com]

Ми, здається, по-різному розуміємо, що таке формалізм.

[elisapeyron.livejournal.com]

моїм ще дуже подобаються тематичні парки українські. де можна глечики ліпити, писанки розписувати і корів доїти =)
воно конечно все сільстке або історичне, але якщо проходити по історії середньовіччя то нема нічого кращого ніж самому начепити кольчугу і піти стріляти з лука.

[progenes.livejournal.com]

А де таке є? Пирогово?

[elisapeyron.livejournal.com]

потім скажуть що я за рекламу гроші маю =)

мамаєва Слобода, Києвская Русь, Пирогово теж.

[progenes.livejournal.com]

Цікаво. Треба скористатись при нагоді.

[elisapeyron.livejournal.com]

ми туди кожен рік ходимо =)

http://elisapeyron.livejournal.com/849393.html
http://elisapeyron.livejournal.com/456052.html
http://elisapeyron.livejournal.com/830635.html
http://elisapeyron.livejournal.com/644812.html
http://elisapeyron.livejournal.com/126894.html

[progenes.livejournal.com]

Дуже кльово!

[progenes.livejournal.com]

Слухай, ну шикарно ж! Не втрималась, коментую ще раз. Я таке бачила і в Німеччині, і в Франції, і в Данії, а от вдома - жодного разу.

[elisapeyron.livejournal.com]

місця треба знати! =D

[lider.livejournal.com]

Заходи "добровільно-примусового" залучення учасників – фтопку. Будь-якої тематики / направленості.
Лише телеконференції крадуть більше часу

[odessit-ua.livejournal.com]

В любом воспитании есть несколько базовых принципов.
1. Дети копируют своих родителей. То есть просто ведите себя сами так, как хотите, чтобы вел себя ребенок, просто создайте среду.
2. Любовь к чему-то нельзя привить силой, родители могут только предлагать, завлекать и заинтересовывать. Если будут заставлять, к примеру, учить стихи, то это оттолкнет от стихов, ребенку должно это нравится, он должен сам это выбрать
3. Уделять как можно больше своего времени ребенку.

По поводу пункта 2, вот тут школа часто совершает серьезные ошибки, заставляя учится, хотя общаясь со многими людьми, я понимаю, что они не обладают даже школьными знаниями. А надо, чтобы ребенок сам хотел учится, те предметы, что нравятся, те даются очень легко, я по себе помню, а вот на литературу не было ни времени, ни желания, хотя сейчас постоянно что-то читаю, но то, что именно мне нравится, а не что надо, и что я вообще в том возрасте не понимал.

Пользуясь случаем прорекламирую свои заметки, в ЖЖ они тоже есть, но тут я чаще дополняю или редактирую
Воспитание (https://vk.com/note1828238_10898750)
Развитие человечества. Образование (https://vk.com/note1828238_10106506)

[user-ami.livejournal.com]

То есть если я хочу, чтобы ребёнок, допустим, мыл бы пол, то я должна всегда мыть его сама? Но тогда-то он точно делать этого не будет!

[odessit-ua.livejournal.com]

То есть вы утверждаете, что сейчас вы моете полы только потому что, что вас в детстве заставляли это делать, а не потому что вы ощущаете желание жить в частоте?
Или вы просто сейчас хотите, чтобы ребенок выполнял ваши приказы и желания не зависимо от их важности для самого ребенка?
И я говорил, о нескольких принципах, но вы похоже не смогли их прочитать или понять, там есть принцип об заинтересованности или завлечения. Найдите подход, заинтересуйте и тогда он с радостью будет сам это делать, а в будущем может даже выберет это своей профессией )))

Тут ещё один важный момент, у ребенка как правило 2 родителя, плюс может ещё кто-то проживать, поэтому если мама все моёт, убирает, стирает, а папа лежит на диване, то ребенок скопирует скорее всего поведение отца. А если отец, к примеру, говорит ребенку, ну что пошли поможем маме убраться в квартире и сам начинает что-то делать, то ребенку тоже захочется быть частью стаи и помогать.

[user-ami.livejournal.com]

Я утверждаю лишь то, что если бы мать мыла бы полы сама, но не требовала бы этого от меня, по своей инициативе я делать этого не стала бы.

Другое дело, что если родитель говорит "пошли" или ещё "делай", то не всякий ребёнок решится сказать, что ему этого не хочется, или вообще задумается, хочется ему этого или нет.

Кстати, перманентно включённый телевизор меня и в детстве только раздражал, но если ребёнок какой-то готов смотреть телевизор хоть весь день, то вряд ли ему удастся внушить, что мыть полы приятнее.

[odessit-ua.livejournal.com]

Но сейчас же от вас не мать этого требует, а вы почему-то моете, хотя не, вы пытаетесь переложить это на детей ))))

Вы просто затронули другую тему, обязанности каждого члена семьи, допустим, взрослые делают одно, а ребенок другое, но он должен четко понимать свои обязанности, и он должен быть с ними согласен(то есть уже не противоречит желаниям). Повторю, если все члены семьи имеют свои обязанности и выполняют их всегда, то ребенок будет копировать поведение родителей и может без особого желания, но будет стараться выполнять свои обязанности, но если родители сами ничего не делают, а все перекладывают на ребенка, то он не будет их никогда выполнять, будет этому сопротивляться. Я про это говорю. Не про само поведение во всех ситуациях родителей, а про принципы, без которых правильно не воспитаешь.