![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
progenesЗа що люблю український сегмент інтернету, то це за кипучу діяльність. Кинь зерно - одразу проростає. Написала колись про одного шарлатана, в пост прибіг справжінй живий депутат - треба в цьому серйозно розібратись! Дав якісь розпорядження своїм і побіг по справам далі. Збираються якісь ініціативи молодих науковців, штурхають один одного і депутатів, кучкуються і вигадують цікаві концепції. Я вже не кажу про волонтерів, це взагалі якісь вперті мурахи. Написала про патріотичне виховання, блогери підхопили, одразу замалювались журналісти, фейсбук РОНО також відугкнувся.
Оскільки я зараз трохи занурилась в тему патріотичного виховання, то трохи поглиблю концепцію, як це має бути по-людськи. Це має бути цікаво небайдужим батькам і, звісно, вчителям.
Швейцарський педагог Песталоцці казав про виховання дітей - це тільки любов і приклад і більш нічого. Є абсолютно чіткий критерій, як відрізнити псевдопатріотичний псевдозахід від корисного. Те, що батьки будуть робити з дитиною і для дитини, коли залишаться з нею наодинці - це все нормальні виховні заходи: вчити математику, читати книжку, грати в футбол, малювати, сходити в кіно, копати картоплю, майструвати, дискутувати. Це все правильно. Але тільки божевільний батько примусить дитину гарно вдягтись, взяти в руки кольрові прапорці, стати на стільчик і урочистно декламувати щось про небесну сотню або Шевченка, камлаючи - він навчив нас патріотизму. Ну що? Не так? Ну або мама вдома зробить букет і повісить на нього бірку “Слава українським спортсменам!”.
Давайте підсумуєм, що нам треба для патріотичного виховання. Треба відмінити всі примусові патріотично-виховні заходи, уроки мужності, пафосні ушанування. Школі залишити одні маленькі, але важливі рамки - проводити будь-які заходи, але тільки для дітей і заради інтересів дітей, а не держави. Нехай держава сама спочатку розбереться з корупцією, фінансами, реформою і війною. Як тільки діти побачать приклад цієї боротьби дорослих за гідну державу, більших патріотів годі буде уявити.
Концепція всіх заході проста - “Дитина в центрі уваги”. Всі заходи проводяться для дитини - щоб їй було цікаво і вона мала змогу сама зібрати життєвий досвід, рокрити свій потенціал.
Якщо це концерт, то саме такий концерт, який би дітлахи влаштували своїм батькам. Я не уявляю, що вони змогли б прикрасити його гаслом «Пишаємось вами за вірність військовій присязі». Це буде просто концерт, або хіба що сімейний конкурс на голосистість.
Якщо це літературний вечір, то це перш за все вірші і дискусія. Жоден з батьків не почне розмову з урочистої промови і не влаштує до цього виставку "Шевченко в житті нашої сім"ї", а сяде разом з дитиню на дивані і почитає.
Якщо батьки захочуть розповісти дитині про події на Майдані і своє до цього ставлення, то вони не будуть для цього святково вдягатись, прикрашати хату жовто-блакитними кульками і декламувати вірші і грати на баяні. Я просто разом послухають "плине кача". В тишині послухають. І помовчать.
Що можна ще робити разом з дітьми? Ходити на екскурсії, разом майструвати з паперу, з тканини, з дошок, з чоботів, з квітів, шалаші з гілок, робити експерименти хімічні, фізичні, біологічні, бігати по місту з квестом, грати в ігри на змагання та кооперацію, за столом, в спортзалі або на вулиці, перевдягатись в ковбоїв і індіанок, в принців і розбійниць, вдавати себе клоунів і акторів, колупатись в землі, рахувати равликів, пекти хліб і торти, потім їх продавати і купувати на виручені гроші папір, ножниці і клей, варити борщ і разом його їсти, знімати фільми, робити фото, допомагати в лікарні або дитсадку, співати літнім людям, робити танцювальні флешмоби, фехтувати, борюкатись, тощо. Це буде недосконало, можливо, не буде гарно і вишколено, саморобні макети міста будуть криві, "наукові дослідження" наївні, борщ - пересоленим, а дискусія спочатку млява і нецікава. Але це буде продукт дитячого досвіду, найціннішого, що може взагалі бути.
У вас є дитина? А може ви в батьківському комітеті? І в школі проводять формальні заходи в північнокорейському стилі? Протестуйте! Пропонуйте концепцію “Дитина в центрі уваги”.
Оскільки я зараз трохи занурилась в тему патріотичного виховання, то трохи поглиблю концепцію, як це має бути по-людськи. Це має бути цікаво небайдужим батькам і, звісно, вчителям.
Швейцарський педагог Песталоцці казав про виховання дітей - це тільки любов і приклад і більш нічого. Є абсолютно чіткий критерій, як відрізнити псевдопатріотичний псевдозахід від корисного. Те, що батьки будуть робити з дитиною і для дитини, коли залишаться з нею наодинці - це все нормальні виховні заходи: вчити математику, читати книжку, грати в футбол, малювати, сходити в кіно, копати картоплю, майструвати, дискутувати. Це все правильно. Але тільки божевільний батько примусить дитину гарно вдягтись, взяти в руки кольрові прапорці, стати на стільчик і урочистно декламувати щось про небесну сотню або Шевченка, камлаючи - він навчив нас патріотизму. Ну що? Не так? Ну або мама вдома зробить букет і повісить на нього бірку “Слава українським спортсменам!”.
Давайте підсумуєм, що нам треба для патріотичного виховання. Треба відмінити всі примусові патріотично-виховні заходи, уроки мужності, пафосні ушанування. Школі залишити одні маленькі, але важливі рамки - проводити будь-які заходи, але тільки для дітей і заради інтересів дітей, а не держави. Нехай держава сама спочатку розбереться з корупцією, фінансами, реформою і війною. Як тільки діти побачать приклад цієї боротьби дорослих за гідну державу, більших патріотів годі буде уявити.
Концепція всіх заході проста - “Дитина в центрі уваги”. Всі заходи проводяться для дитини - щоб їй було цікаво і вона мала змогу сама зібрати життєвий досвід, рокрити свій потенціал.
Якщо це концерт, то саме такий концерт, який би дітлахи влаштували своїм батькам. Я не уявляю, що вони змогли б прикрасити його гаслом «Пишаємось вами за вірність військовій присязі». Це буде просто концерт, або хіба що сімейний конкурс на голосистість.
Якщо це літературний вечір, то це перш за все вірші і дискусія. Жоден з батьків не почне розмову з урочистої промови і не влаштує до цього виставку "Шевченко в житті нашої сім"ї", а сяде разом з дитиню на дивані і почитає.
Якщо батьки захочуть розповісти дитині про події на Майдані і своє до цього ставлення, то вони не будуть для цього святково вдягатись, прикрашати хату жовто-блакитними кульками і декламувати вірші і грати на баяні. Я просто разом послухають "плине кача". В тишині послухають. І помовчать.
Що можна ще робити разом з дітьми? Ходити на екскурсії, разом майструвати з паперу, з тканини, з дошок, з чоботів, з квітів, шалаші з гілок, робити експерименти хімічні, фізичні, біологічні, бігати по місту з квестом, грати в ігри на змагання та кооперацію, за столом, в спортзалі або на вулиці, перевдягатись в ковбоїв і індіанок, в принців і розбійниць, вдавати себе клоунів і акторів, колупатись в землі, рахувати равликів, пекти хліб і торти, потім їх продавати і купувати на виручені гроші папір, ножниці і клей, варити борщ і разом його їсти, знімати фільми, робити фото, допомагати в лікарні або дитсадку, співати літнім людям, робити танцювальні флешмоби, фехтувати, борюкатись, тощо. Це буде недосконало, можливо, не буде гарно і вишколено, саморобні макети міста будуть криві, "наукові дослідження" наївні, борщ - пересоленим, а дискусія спочатку млява і нецікава. Але це буде продукт дитячого досвіду, найціннішого, що може взагалі бути.
У вас є дитина? А може ви в батьківському комітеті? І в школі проводять формальні заходи в північнокорейському стилі? Протестуйте! Пропонуйте концепцію “Дитина в центрі уваги”.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2015-03-14 08:51 am (UTC)Или вы просто сейчас хотите, чтобы ребенок выполнял ваши приказы и желания не зависимо от их важности для самого ребенка?
И я говорил, о нескольких принципах, но вы похоже не смогли их прочитать или понять, там есть принцип об заинтересованности или завлечения. Найдите подход, заинтересуйте и тогда он с радостью будет сам это делать, а в будущем может даже выберет это своей профессией )))
Тут ещё один важный момент, у ребенка как правило 2 родителя, плюс может ещё кто-то проживать, поэтому если мама все моёт, убирает, стирает, а папа лежит на диване, то ребенок скопирует скорее всего поведение отца. А если отец, к примеру, говорит ребенку, ну что пошли поможем маме убраться в квартире и сам начинает что-то делать, то ребенку тоже захочется быть частью стаи и помогать.
no subject
Date: 2015-03-15 02:45 am (UTC)Другое дело, что если родитель говорит "пошли" или ещё "делай", то не всякий ребёнок решится сказать, что ему этого не хочется, или вообще задумается, хочется ему этого или нет.
Кстати, перманентно включённый телевизор меня и в детстве только раздражал, но если ребёнок какой-то готов смотреть телевизор хоть весь день, то вряд ли ему удастся внушить, что мыть полы приятнее.
no subject
Date: 2015-03-15 05:29 pm (UTC)Вы просто затронули другую тему, обязанности каждого члена семьи, допустим, взрослые делают одно, а ребенок другое, но он должен четко понимать свои обязанности, и он должен быть с ними согласен(то есть уже не противоречит желаниям). Повторю, если все члены семьи имеют свои обязанности и выполняют их всегда, то ребенок будет копировать поведение родителей и может без особого желания, но будет стараться выполнять свои обязанности, но если родители сами ничего не делают, а все перекладывают на ребенка, то он не будет их никогда выполнять, будет этому сопротивляться. Я про это говорю. Не про само поведение во всех ситуациях родителей, а про принципы, без которых правильно не воспитаешь.