Стресс и выбор

[progenes]

Читаю новости: британские ученые установили (еще не смеяться!), что у мужиков в стрессовых ситуациях меняются предпочтения при выборе партнера. Сейчас поясню. Взяли 50 мужиков. Раделили на две группы: одна контрольная, другая экспериментальная. (Вот везуха научным сотрудникам, какие объекты. Это вам не горрох и ячмень). Экспериментальной группе устроили стресс: окунули руку в холодную воду. Затем всем дали фото голых баб обнаженных женщин. Причем одна из них смахивала внеше лицом на самого мужика, которого испытывали. Известный феномен - смотришь иногда на парочку, а они как клоны. Ну, не клоны, но что-то неуловимо похожее наблюдается.

Значит, дали им фотки и предложили выбрать. И что характерно, в контрольной группе действительно мужики тяготели к себе подобным. А вот пополоскавшие в холодной воде руку, у тех переключалка в голове ломалась и им уже хотелось что-то новенькое. Экспериментаторы пишут четко и ясно, дескать наше открытие демонстрирует, что стресс влияет на мужскую предпочтительность при спаривании: нестресcованный мужик тяготеет к себе подобной, а у стрессованого в голове мысли путаются и он предпочитает себе неподобную самочку. Предполагаются, что это гормоны в голове шалят. Выбор похожей внешне самочки эволюционно оправдан: при внешней схожести от характера ожидается лояльность и доверительность. Стресс, наоборот, свидетельствует об изменяющихся или неблагоприятных условиях среды, поэтому биологическая задача - оставить потомство с более разнообразным генетическим материалом. Значит надо самочку с отдаленным генетическим набором.

Теперь можно поговорить про свободу выбора, свободу воли и индивидуальных вкусах. А также прикинуть, будет ли такой эффект наблюдаться, если опыты провести на женщинах. А если поменять вид стрессового воздействия? На какой?
И еще, если нас хорошенечко стрессануть, то у нас и нюх становится тоньше.

Comments

[progenes.livejournal.com]

От, до речі, мене це також смутило прагення гену Х до рецесивності, якщо говорити мовою Докінза. І ще, чи взагалі хто показав, що зовнішня подібність гарантує бодай мінімальну подібність (або комплементарність) характерів? Чи це той самий вибір, який також лежить в основі гуртування за подібністю зовнішності: білий до білого, носатий до носатого, вузькоокий до вузькооких.

[kondybas.livejournal.com]

Як варіант - з геном ксенофобії зчеплена інша, суто виживальна ознака. Хто не липне до своїх, той отримує нащадків з ознакою у рецесивному вигляді. І не витримує подальшої конкуренції.

[kondybas.livejournal.com]

Тобто, виходить, що прагнення якраз до закріплення, але, внаслідок рецесивності генів - через модифікацію статевої поведінки.

[progenes.livejournal.com]

Відверто кажучи, ми зараз ступаємо на дуже невідому і фактично невивчену територію, поведінкову генетику. І подібні дослідження дають насправді мало підстав, щоб реконструювати якусь серйозну генетичну картину. Але це поки що один манюпусінький пазл, який говорить нам про те, що наш вибір принаймні залежить не тільки від наших осмислених бажань, а також від того, що ми пополоскали руку в холодній воді. Коли я полощу руку в холодній воді і до мене приходить дитина і питає чи їй можна подивитись тєлік, то я можу сказати щось цілком неадекватне. Це факт.

[kondybas.livejournal.com]

Імхо, механізм стандартний - конкурентний відсів. Якщо рецесивність генів компенсується зв"язаною поведінкою - закріпиться і рецесивна ознака.

Скажімо, рецесивні блондинистість та блакитноокість скандинавів зв"язані з метаболізмом, зручним для холодного клімату. І рецесивні ознаки не просто закріплюються, а стають домінуючими - хоч і не домінантними.

[progenes.livejournal.com]

:-) Да, ти підкований, питань нема. Я в фізиці і математиці, приміром, так не шарю.

[kondybas.livejournal.com]

- І шо це все йому дало? (с)

:)